Задумала банда банк взяти. Нічого нового під сонцем. Були знамениті пограбування по-італійськи, пограбування по-англійськи, чому не може бути пограбування по-вінницьки?

Довго йшла підготовка до нападу. Вивчали комунікації, робили підкопи, дискредитували банкірів. Банк був голубою мрією усього життя самого пахана.

Врешті, час Х настав, і злютована банда ввірвалася у банк. Менеджмент разом із відвідувачами під дулами - усі на підлогу! Грабіжники - у сховище за сімома замками та з космічними сейфами. Зламали, проникли - і порожньо!

 Банк - без бабла! Дупель пусто! Банкір в очікуванні грабіжників взяв і власний банк почистив до нитки. «Беня +Петя= Нуль» -  залишив напис на стіні порожніх схронів.

Розлючені грабіжники з відчаю накинулися на нещасних відвідувачів і почали їм вивертати кишені.

 Завбачливий банкир показав грабіжникам дулю. А жертвами злочинної ненаситності стали невинні громадяни.

 

Така байка про «Приватбанк». Грабіжників і банкірів ви впізнали. Впізнали і себе самих - платників податків, кинутих писками до підлоги, які мають своїми податками, тобто державним бюджетом, покрити порожню казну захопленого банку.

 

Коротка передісторія.

«Золото партії», тобто КПРС - не байки дідуся Панаса. Невипадково головний касир СРСР, завгосп політбюро ЦК КПРС кинувся із вікна Кремля. Гроші партії прихопили також і пітерські чекісти та на капіталі марксистів піднялися до найкрутіших клептократів всесвітньої історії.

 

Товариші із ЦК КП України своє бабло також порозпихали, де могли. Найперше, у банківську сферу, якої до «золота партії» практично не було. Товариші із дорослого партійного ЦК самі не світилися - послали комсомольців у капіталісти. В інкубаторі компартійних кадрів - Дніпропетровську створили банк «Приват», а відтак картель «Приват», обличчям якого став перший секретар обкому комсомолу Тігіпко. Заворга обкому Турчинова до бабла партії близько не підпускали, видно, з міркувань «крисятництва».

Так виник бренд ПРИВАТ, як символ транзиту комунізму у капіталізм.

 

Комсомольці, які вміли тільки пиячити по саунах, гроші старших товаришів протранжирили би, якби не нагодилися «діловари» із бізнесовою жилкою. Такими виявилися жидобандери на кшталт Коломойського. Він не тільки акуратно «оприходував» комуністичну спадщину, а розбудував практично наймогутнішу олігархічну імперію, серцевиною якої був найбільший в Україні і один із найбільший у Європі банк.

 

Які такі почуття викликав приватівський успіх в інших акул дикого капіталізму? У всіх від Рената до Пінчука - дику заздрість. Я думаю, що один із головних мотивів - чому Порошенко пішов у президенти, - із цієї ж вихідної диспозиції: захопити банк Коломойського.

Порошенко все життя рвався очолити Нацбанк - надто вже любив місця, де гроші лежать, і свої, і чужі, але ані Кучма, ані Ющенко, ані Янукович не ризикнули підпускати його близько до монетного двора, не ризикнули  впустити лиса у курник. А тут - своя рука владика. Сам собі президент! Запхнув у генеральне казначейство із монетним двором п'яничку, і скарби нації - у загребущих руках.

 

Тут, правда, вийшла осічка. Коломойський, надівши майку «жидобандери», оголосивши 10.000 баксів за голову московського окупанта, зупинив на берегах Дніпра московську-фашистську навалу.

Згадайте, як це було:

«Приватбанк - це підірвані та спалені відділення, одночасно з воєнкоматами , під час гострої фази війни на сході в 2014 році! Приватбанк - це передані на фронт броньовані інкасаторські автомобілі, які врятували сотні життів! Приватбанк - це перші і багатомільйонні відрахування на армію і добровольців! Приватбанк - це конфісковані Росією представництва в Москві і Криму, без податкових штрафів Шановні, а вам не буде потім соромно? Основний акціонер Праватбанку Коломойський був призначений головним ворогом Путіна, і на нього і досі діє розшуковий ордер номер 1!» (Допис із Фейсбука).

 

 Коломойський, хоч і олігарх, але герой, номінований Путіним на головного ворога Росії у нашій війні із Москвою. Принаймні, єдиний зі всіх мільярдерів, які поховалися під стіл, в тому числі і Порошенко, котрий з перших днів президенства бігав за Медведчуком, випрошуючи у Путіна план капітуляції, відомий, як «мінський мирний план».

 

Та оговтавшись, знову взявся за своє. Ви пам'ятаєте, як Порошенко послав цілу дивізію брати «Іллю Муромця», яким в його очах  постав Корбан.

Одне слово, Коломойський зрозумів, що Порошенко не відстане. Звичайно, найпростіший спосіб для Коломойського завалити режим Порошенка, заваливши своє дітище Приватбанк. Але, на жаль, від цього завалилася б і уся Україна. Коломойський при усіх фібрах ставлення до Порошенка не став приносити Україну у жертву.

Коломойський банк Порошенку віддав. Але порожній. Напередодні вивів із Привату бабки у вигляді кредитів самих акціонерів.

Але екстаз від того, що Приватбанк уже не у Коломойського, був вище від того, щоб президент мав би  притягнути до відповідальності банкіра, який перед неминучим пограбуванням почистив власний банк.

 Дивно, правда, але у Порошенка до Коломойського претензій немає. Такий договорняк. Майже, як «мінський процес».

 

Те, що банк порожній, - нема проблем для Порошенка. Бо є лохи, які випотрошені сховища поповнять. Ці дурні - ми з вами. Оті відвідувачі із наведеної на початку  притчі, яких грабіжники поклали на землю і на яких зганяли злість, грабуючи до копійчини.

Нас обрадували: із державного бюджету Порошенко поповнить вивернуту скарбницю Привату. А що таке бюджет? Це не гроші Гройсмана чи Порошенка. Його гроші у Ліпецьку. Держбюджет -це наші податки, мідяки із наших, вивернутих тарифами, кріпацьких кишень. Чого варте прийняття бюджету, коли під куполом ненаситні владні та продажні зграї витрушували діряву ряднину у пошуку корупційних зерен відкатів.

Така ціна олігархічної «тьорки» за наш рахунок. Сума кругла навіть для МВФ - 150 мільярдів. Значно більше, ніж оборонний  бюджет воюючої із Росією України.

Коли ми заплатимо цю нову, накладену на нас данину, тоді - уже оголошено - банк купить за безцінь Кононенко чи Свинарчук.

І остання, тривожна нотка. Коли завбачливі євреї забирають гроші із країни і самі палять мости, то є поганий знак. Дуже поганий.

 

Василь Базів