Нам нав'язана війна. Більшої біди і турботи немає. Та суто військовими засобами цього ворога не здолати. Ми не в змозі, подібно римлянам, послати легіони на Дунай проти даків так, щоб населення цього не відчуло.
Відсіч новим диким потребує напруження усіх сил, консолідації. Не лише святкової, одночасно підняти новорічні келихи, а й повсякденної, буденної.
Не кожна господиня накриває рясний стіл, та єднає не рівний достаток, а рівність можливостей, не соціальні подачки - справедливість. Цей висхідний потік підноситься, його давно опанувала «Батьківщина».

 

 

Народна візитівка «Батьківщини»

 

Ніхто не вищий за обід, тепло, світло, воду. День без мобільника чи Інтернету вже ніякий, що ж назад у печери? Ми не так витривалі як пращури: тарифний пресинг тхне геноцидом. Втім, кому печери, а кому Печерськ.

Боротьба за якісний, доступний, конкурентний комунальний сектор -візитівка «Батьківщини». Відомо це давно і добре, і я не оминав.

Розлого повторюватись зайве, а сутність ясна і невідпорна. «Батьківщина» не нав'язує конкретних тарифів, ні маленьких (як середня зарплата), ні великих (як амбіції очільників). Пропонується давати на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг , повну розшифровку тарифів і пропонованих змін.

Розрахунок комунальних тарифів чи не потаємніша  з усіх державних таємниць. А кому ж не ясно, що відкрито перераховані тарифи здуються у рази?

Чого цю пропозицію оббріхують ясно, бо вона незаперечна. Чого її не впроваджують ясно, бо як обваляться тарифи - обваляться й ліві статки комунальних монополістів і їхніх кришувальників.

Останні явно ризикують: справа їх безчесна і мозолить очі а-ля Межигір'я. Янукович до останнього (і довше) тримався за Межигір'я через безумну жадібність. Захмарні комунальні тарифи - з того ж діагнозу.

Економіка монополізована, вигадали навіть «природні монополії», наче то природа утворила Нафтогаз, ДТЕК, Укртелеком чи обленерго.

Монополізована і комуналка. Штучно: збирати «відкати» з кількох монополістів спідручніше: один вовк вартує семи шакалів.

Пригадаймо, як у 1998-му утворили монополію Нафтогаз України на чолі з сумнозвісним І. Бакаєм. Який і став головним фінансистом виборів Кучма-99.

Монополії традиційне джерело не лише економічної, а й політичної корупції. Корупційний мар'яж і спричиняє нещадну монополізацію нещасної економіки.

Фішка «Батьківщини»: обґрунтованість і прозорість комунального ціноутворення їм наче кістка поперек ненаситного горла. Тож і ладні заморозити і людей, і економіку: чекайте глобального потепління, а нас гріють корупційні відкати.

Оспівані Дюма Людовіки, та їхні фаворитки, оспорюють сумнівну славу авторства цинічного: «Після нас - хоч потоп». Наші підвивають: «Після нас - хоч льодовик».

 

Міцна валюта - міцна країна

 

Друге народне лихо - безгрошів'я. І хочеш бути вище за них, а не виходить: можна погордувати грішми, головне щоб вони тобою не погордували.

З націоналізацією Привата, країна екстерном проходить курс фінансової грамотності. Зайве пояснювати, що як гривня під плінтус, то й ми до плінтусу, у сенсі наш життєвий рівень. Недарма е-декларанти активи одоларили й обантикварили.

02.09.1996 гривня введена в обіг з курсом НБУ 1,76 грн за $ 1. 25.12.2016 курс 26.286 грн за той же $ 1.

За 20 років економіка упала в 15 разів? Від 1996-го, року найбільшого спаду? У чому грішні наші гроші?

Курс залежить від ряду чинників, не всі з яких економічні. Але 20-тикратний обвал, на тлі якого-не якого, а економічного зростання, не має іншого пояснення, як шкідництво влади. Зважаючи на хронологію обвалу, чинна - задніх не пасе.

Знову больова точка нації, і знову - точні діагноз і дії «Батьківщини» - позов Ю. Тимошенко до НАБУ про злочини у банківській сфері. І хто наважиться сказати, що це невлучно чи невчасно?

 

Соціологічна крива, як продовження політичної прямої

 

Послідовна соціальна політика «Батьківщини» зумовлює стабільну соціологічну криву - догори. В основі - народна політика, з неї - лідерський рейтинг, з нього - політична перспектива.

18 грудня в 142-х ОТГ відбулись вибори голів та місцевих рад. Ще не все ясно з результатами, але все ясно з партіями - передує «Батьківщина». За результатами паралельного підрахунку голосів, її висуванці отримали  521  мандат, що складає 31 % від загальної кількості партійних мандатів.  

Це - всупереч адмінресурсу. Це - політичний підсумок року і безпосередній поштовх до даної статті.

 

Дурний приклад заразний, хороший - повчальний

 

Не так примітивно, щоб влада просто змавпувала «Батьківщину», але повернулась до людей, бодай у чверть оберту, звісно не без тиску і прикладу.  Без цього соціальний вектор влади не дрімає - міцно спить.

Бюджетом вдвічі підняли мінімалку. Справа хороша, бо «працююча бідність» - це український феномен, за яким плаче Шнобелівська премія.

Та не без побічного ефекту: додатковий гніт на бізнес, загроза зайнятості. Прес  можна б послабити, якби привести комунальні тарифи до обґрунтованого розміру і субсидувати не опалення, а робочі місця.

Та надприбутки комунальних монстрів для влади понад усе. У залишку: плата за них диверсифікована між громадянами, державою і роботодавцями - шукають компроміс. В наших кишенях.

 

Від об'єднаної громади до об'єднаної країни

 

Новий рік як водорозділ: підсумок року минулого і перспективи майбутнього. Зайшов на сайти Президента,  Уряду  - дизайн гарний, інформації побільшало, а  перспективного бачення жодного.

Не думаю, що хтось вже має точний, цілісний, адекватний план дій. Але «Батьківщина» підійшла до того ближче за інших. Не тільки соціально.

Пригадаймо її чітку негативну позицію щодо капітулянтських конституційних змін для ОРДЛО. Дехто так з ними поспішав, що скликав позачергову парламентську сесію 31.08.2015. Відтоді, на Нормандському форматі і Мінському процесі владу заклинило.

 «Батьківщина» пропонує шлях єднання і національну перспективу. Але не має влади. Влада має владу (даруйте тавтологію), але толком не знає що з нею робити (для держави, а не для себе).

За таких передумов, логічний Національний діалог лідерського рівня. Це реалістично, може стати реальним - не з Януковичем усе-таки розмовляти доведеться.

У кожному разі, це краще за суспільну конфронтацію, що поволі наростає. 

 

Борис Беспалий

25.12.2016