Чутливість тем в українському політикумі можна відстежувати за інформаційними хвилями, що цілеспрямовано розганяються по медіа і соцмережам. Багато хто уже навчився читати між рядків форсованих месиджів - вони не дуже оригінальні. Говорять про визначне місце України в світовій політиці - значить, допустили черговий косяк в зовнішній політиці. Говорять про те, що ми аж на цілу сходинку піднялись в Doing Business - значить, економіка падає ще швидше, ніж прогнозувалось. Ну, і "королевою" всіх інформаційних хвиль є Тимошенко. Щойно уряд в чомусь проколовся, чи попався на гарячому - одразу ж по всіх соціальним мережам несеться "Лазаренко", "каубальні коунтрагхдти", "непереборні наслідки".

 

Таке враження, що читаєш газету "Правда" з нафталінового сховища, бо правило те саме - реальність прямо протилежна написаному. Навіть обертони і основні штампи ті ж самі - "класові вороги", "вороги народу"... Якщо чесно, я уже очікую від Порошенка чи Гройсмана брошурки "Как нам реорганизовать Рабкрин", але очевидно - їм просто не вистачає часу. Щодня виникає якийсь унікальний виклик, який необхідно негайно бороти всією потужністю української держави. В запарці вони навіть не розрізняють, яку аудиторію їм необхідно окучити - і тоді виникає міжнародний скандал, бо це наше населення загалом некритичне і готове повірити всьому, а на Заході звикли довіряти, але перевіряти.



Черговим (і можливо, вирішальним) таким скандалом була спроба з боку офіційної пропаганди якщо не запобігти, то хоча б мінімізувати ефект від зустрічі Юлії Тимошенко із Дональдом Трампом.

 

Перш за все давайте розберемо цю ситуацію від початку, бо вона не на молитовному сніданку розпочалась, а значно раніше - коли Дональд Трамп був обраний президентом, в той час коли наша влада замість обстоювання виваженої проукраїнської позиції, витратила всі свої ресурси на те, щоб оточення Хілларі Клінтон вважало їх "своїми сукиними синами". Аж вистрибували із трусів, стараючись показати, що саме вони є ключом до перемоги (намагаючись повторити "успіх" панамського диктатора Норьєги - до речі, це дуже добре показує, які саме країни є взірцем для наших "єврореформаторів"). Пам'ятаєте пафосні виступи про те, як Лещенко особисто "зливав Трампа"? В результаті з командою Трампа у них виявились побиті всі горщики - а чільна частина "політтехнологічного міфу", створеного навколо Порошенко, базується на тому, що він є ставлеником США. Тому, якщо ти проти Порошенко - то ти і проти Сполучених Штатів, чий суперсекретний план "Анаконда" скоро принесе нам визначну перемогу.

 

А після обрання Трампа цю підпорку було вибито з гучним тріском. Ось чому наші парламентарі з числа недокоаліції викупали місця на інаугурації Трампа оптом і вроздріб, і були найбільш масовою групою іноземців на цьому чисто американському політичному заході. Їм необхідно було хоч якось показати якщо не свою "потрібність" новій адміністрації, то хоча б "лояльність". Димовою завісою цій гарячковій спробі все переграти послужила Юлія Тимошенко. Їй приписали бажання викупити столик в інаугураційній залі за 1 мільйон доларів, і розігнали в мережі в традиціях старого доброго путінського Ольгіно.

Гучний месидж: вона хотіла за величезні гроші купити собі місце біля Трампа, але їй не дозволили. А у мене ось виникло питання попроще: якщо Тимошенко не дозволили, то за які красиві очі близько сотні наших депутатів все-таки зайняли столики в цій самій інаугураційній залі? Вважаємо, що за 1 столом сидить четверо, а ціна та сама - 1 мільйон доларів. Виходить, що наші "коаліціянти" за можливість показати свою запопадливість (зверніть увагу, на інаугурації будь-які зустрічі в принципі не можливі, так що це був чистий піар) виклали 25 мільйонів доларів, що дорівнює 680 мільйонів гривень по курсу 27 гривень. Добре, вважаємо, що декого запросили особисто, але навіть в такому випадку приблизна прикидка - 15-20 мільйонів доларів. Так от, в минулому році Польща надала допомоги Україні по лінії постачання армії на суму 6.5 мільйонів доларів. Китай - на 3 мільйони доларів. Австралія - на 4.5 мільйони доларів. Плюс суми до мільйона доларів нам виділили Франція, Норвегія, Туреччина і Словаччина. В сухому підсумку на демонстрацію гнучкості своїх хребтів наші депутати витратили стільки ж грошей, скільки Україна отримала міжнародної допомоги з Європи для армії.

Риторичне питання №1: скажіть будь-ласка, наші інформаційники що, серйозно думають, що на Заході не уміють рахувати і співставляти цифри? І що якщо вони погучніше рознесуть "новину" про те, що Тимошенко буцімто хотіла купити столик, то ніхто не підніме рахуночки якогось можновладця "from Ukraine"?

Піднімуть. І підсумки підіб'ють, і співставлять цифри, і навіть зроблять опосередкований аудит. Таких крокодилів, як наші депутати, там ловити на нестиковках научились ще з часів Гардінга і Куліджа. Треба розуміти іще одну річ: Трамп надто непопулярний в самих США, і йому терміново потрібен швидкий результат. А тут самі в очі лізуть якісь гендлярі із однієї з найкорумпованіших країн світу, і тримають в потних товстих ручках чекові книжечки.

Природньо, що в адміністрації Трампа почнуть шукати альтернативне джерело інформації про те, що у нас твориться. А таким джерелом, як правило, є опозиція. Тобто, Тимошенко. Тим паче, далеко ходити не треба - вона живе тут поряд, в готелі "Інтерконтиненталь Уіллард". І тут наші можновладці прокололись вдруге. Відчувши провал на інаугурації, вони... встановили за Тимошенко стеження, при цьому організували його так само, як і у нас в Україні - відкрито, бо ж звикли, що "криша порішає". А в США запобігання стеженню за політиками - це юрисдикція спецслужб, і наших дорогих джеймсбондів сцапали агенти ФБР. В цій ситуації їм би промовчати: навіть мені відомо, що всіх агентів під прикриттям учать - спіймався, то мовчи і говори тільки, як тебе звуть. А наші зробили зразу дві помилки: вони публічно заявили, що спецслужби натравила на них Тимошенко (ага, вона уже навіть ФБР командує - це ж треба так повірити у власну піар-залєпу, що Тимошенко відповідає за все в країні), і знову заговорили про ціни - на цей раз розігнали, що ціна номера там 200 тисяч грн за ніч (до речі, залізьте на сайт Intercontinental Willard Washington - ніч там в люксових апартаментах коштує від 600 доларів, це я дивився Willard Queen Executive Suite . Чим іще більше підняли цікавість адміністрації Трампа до Тимошенко.

 

Коли зустріч Тимошенко із Трампом уже відбулась, можна було зупинитися, бачачи, що вся стратегія провалена. Однак на Банковій, очевидно, сталась натуральна істерика і вимоги за будь-яку ціну нівелювати ефект цієї зустрічі. І тут все заверте...

 

Спочатку лоббіст Джефф Бірнбаум заявив, що зустріч була біля, вибачте, туалета - чим заодно спалив головну лоббістську контору Банкової в США, BGR Public Relations. Можна тільки уявляти, скільки коштувала така заява - бо це позорище насамперед для американських піарщиків. Справа в тому, що "зустріч біля туалета" - це типова українська фішка, розрахована виключно на нашого споживача. Власне, вона і з'явилась тому, що в 2004 році Путін змусив тоді ще всевладного Леоніда Кучму чекати його в предбаннику - в народі, "туалеті". А в США немає ані таких предбанників, ані самої практики зустрічей в коридорах - все відбувається публічно, просто офф-рекордс, без подальшого офіційного потвердження. Наші політтехнологи зметикували, що потвердження не буде, і вирішили, що можна вкинути месидж про "зустріч біля туалета", все одно Білий Дім не буде ні потверджувати, ні заперечувати. Тільки вкидати це треба було в Україні, а вони від великого уміЩЩа вкинули в США.

 

Результат був блискавичний: Білий Дім чи не вперше в історії ПОТВЕРДИВ неофіційну зустріч під час молитовного сніданку, а "Washington Post" приділила цьому потвердженню окрему замітку. Воно й не дивно, звична для нашого політикуму "туалетна тема" для американського істеблішменту є прямою образою. І очевидно, це було образою для двох інших політиків, з якими Трамп теж зустрічався неофіційно - одним із яких був король Іорданії Абдулла II. В результаті авторитет Тимошенко в світі різко злетів в топ. Тобто, провладні політтехнологи самі, своїми руками, зробили її уособленням тієї самої альтернативи, яку так довго шукає Захід - втомлений від корумпованості і брехливості нинішнього українського "керівного класу".

 

Знову ж таки: ось іще один хороший момент зупинитися, і хоча б промовчати. Однак на Банковій не тільки не уміють робити висновків, там навіть допустити не можуть, що програють інформаційну битву. І шарманка продовжує крутитись далі: вчора пішов розгін "інсайду", що Тимошенко на цій зустрічі "обливала брудом українську державу, так само, як це було із євроінтеграцією в часи Януковича". Одночасно із цим з'явились ініціативи по "об'єднанню влади і опозиції навколо інтересів країни", що в перекладі з нашого "правдоязу" означає "нам терміново необхідно доказати безальтернативність чинної влади".

 

Головний сміх цього останнього месиджу в тому, що аналогія проводиться із євроінтеграцією часів Януковича. Давайте пригадаємо, як саме Тимошенко тоді "обливала брудом державу": вона відмовлялась визнавати вирок, абсолютно надуманний і незаконний. А без такого визнання вона була політв'язнем, а із репресіями політичних опонентів в ЕС нікого не беруть. Якщо ви піднімете архів, то побачите, як вся тодішня "опозиційна публіка" (яка, втім, і залишилась-то в політикумі завдяки Тимошенко) наперебій вимагала від неї пожертвувати собою і визнати вирок. Обмовити себе задля кращого майбутнього країни, а історія, мовляв, їй потім віддячить - та й люди її простять і поклоняться їй за це. А вона вирок визнавати відмовлялась, а в своїх листах піддавала режим Януковича нищівній критиці, викриваючи, що знаходиться за його "євроінтегрованим" фасадом.

Сьогодні ми уже знаємо достеменно, що таке євроінтеграція "по-януковичськи", яку так хотіли за будь-яку ціну тодішні "опозиціонери", а сьогоднішні "коаліціянти". За цей напрямок у Януковича відповідав Петро Порошенко, і нинішні "реформи" є практично дослівною реалізацією цих планів. Можете перевірити, наприклад, ініціативи Гройсмана щодо малого бізнесу є прямим продовженням "азаровщини", а тарифна політика взагалі нічим не відрізняється. Адже це при Януковичі почали вводити "європейські ціни" і лупили газ українцям за 600-800 доларів, розводячи при цьому непотребний галас про "каубальні коунтрагхдти". Забули? Ну ось нагадування

 

І на повному серйозі запускаючи месидж про "обливання брудом країни" з боку Тимошенко, провладні політтехнологи змусять ще й Европу згадати, хто така Тимошенко, і як Янукович безсовісно торгував її голову за поблажки і кредити своєму режиму.

 

Так що Тимошенко уже може звільняти всіх своїх лоббістів (якщо вона користується їх послугами): їх роботу набагато краще і старанніше виконують на Банковій, причому абсолютно безкоштовно.


В'ячеслав Ільченко