Журналіст спитав президента Трампа: "Як ви можете позитивно ставитися до нього? Він же ж вбивця".
Трамп не заперечив, що Путін вбивця.
Із цієї хвилини у прямому ефірі телеканалу Фокс розпочався розворот на 180 градусів у гіпотетичній геометрії геополітики, у ставленні наддержави США до першої після другої світової війни у Європі, у глобальній конфігурації країни, яка на початку третього тисячоліття стала в епіцентрі світопорядку і у якій ми живемо.

Хто зробив цей розворот?
Виключно медійне американське суспільство, у якому ЗМІ мають більшу владу, ніж Конгрес, Сенат, Білий Дім, ЦРУ і Пентагон, разом узяті, витворює іконостас володарів цієї влади, у руках яких зброя, незрівнянно сильніша, ніж ядерний арсенал наддержави, - довір‘я. Американське нація так вихована і так витворена, що той, кому вона вірить, - наймогутніша людина на материку від Атлантики і до Пацифіка.
І такою людиною є той, який сказав президенту: "Він же ж вбивця". І володар похнюплено похитав головою.

 

Програма Білла О‘Раллі у перенасиченому інформаційному просторі США - абсолютний чемпіон за рейтингом, з яким впродовж десятиліть не може зрівнятися ніхто. Коли на його програму редактори кличуть президентів і конгресменів, сенаторів і генералів, у них трясуться колінця, бо опинитися один на один із Біллом на його "Фактор О‘Раллі" перед нацією, - це пережити те, що смертній людини відоме, як Страшний суд.
Я бачив на власні очі, як Білл відшмагав шефа Пентагону: "Що ж ти, скурвий сину, запевняв мене, що у Хусейна є ядерна зброя. Ти обдурив мене, а я обдурив американців. Марш з ефіру". І вигнав міністра зі студії у прямому ефірі.

Звичайно, не те, що реалії, а навіть найбуйніша фантазія не можуть витворити чогось схожого у нас в Україні. Коли я вперше побачив програми О‘Раллі і визнав їх для самого себе найвищим професійним проявом мого власного журналістського ремесла, після повернення зі США я закинув кілька проектів знайомим телевласникам і телепродюсерам із пропозицією створити щось подібного тут, на нашому безриб‘ї.
Реакція була єдиною - хапалися за голову. Як можна випускати в ефір абсолютно безприв‘язну акулу пера і мікрофону у відкрите плавання медійного океану? Вона, акула, усіх зжре.
Білл так і робить з тими, хто цього заслуговує. У нас не акули, а бички від журналістики щипають лише ту волосату литку, на котру вкажіть той, котрий тримає їх на поводку.

Від ствердної відповіді на тестове питання про кремлівського вбивцю президент Трамп протягом якогось місяця прийшов до гідного великого бізнесмена і, можливо, видатного політика, формулювання, яке просто потрясає своєю геніальною точністю - санкції із режиму Путіна будуть зняті тоді, коли Росія поверне Крим Україні.
Як просто, бізнес є бізнес: загарбав - поверни.

І далі. Трамп каже: Крим Путін від України відібрав тоді, коли президентом був не він, Трамп, а Обама. Дуже м‘який Обама.
Я певен, що якби президентом США у 2014-му був Рейган чи Буш, Ніксон чи Трамп, кремлівський ліліпут ніколи не наважився б на порушення світопорядку, чим є аншлюс Криму.
Сила Путіна - у слабкості Обами. Як тут не погодитись із Трампом, який, схоже, не збирається бути слабким.

Видається мені, що наразі проблема - у поінформованості. Трамп, як американець, на державу якого напали 11 вересня 2001-го, зосереджений на ісламському тероризмі, і це правильно та зрозуміло. У нього просто не може бути іншого пріоритету. Україна, яка на протилежному березі Атлантики та в епіцентрі іншого субконтиненту - десь нижче у цій піраміді пріоритетів наймогутнішої на планеті людини, яка, очевидно, ще не впорядкувала для самої себе цю піраміду.

Підозрюю, що у втаємниченій розмові із Тимошенко Трамп почув вперше, що те, що відбувається на території України, - хрестоматійна війна за усіма словниково-енциклопедичними визначеннями. Услід за Біллом екс-прем‘єр з України вказала йому на вбивцю.
Шкода, що він не почув цього від діючого президента. Та як Порошенко міг сказати це Трампу, коли він так не вважає і за підказкою Суркова-Медведчука називає війну АТО, якою "героїчно" керує.

У мене на столі лежать книги Білла О‘Раллі. Їх - три. Просто серійний мисливець на вбивць. Спеціалізація на вбивствах. Я би так сказав - розслідування найстрашніших мордерств, як у американській, так і у світової історії. От назви - "Killing Lincoln", "Killing Kennedy", "Killing Jesus".
Скільки книг було написано про вбивство двох президентів США? Думаю, сотні. А про розп‘яття Ісуса Христа? Думаю, тисячі. Але Білл взявся зробити своє власне, дивовижно унікальне, фактологічно-історичне, журналістське розслідування навіть наймасштабнішого для долі людства вбивства на Голгофі майже дві тисячі років тому.

Вбивство на Майдані три роки тому я назвав розп‘яттям колективного Ісуса, а події на київській Голгофі - Армагеддоном. Я вдячний землякам Білла О‘Раллі за те, що вони, мудрі та чесні американці, видали англійською мовою у США мій роман-реквієм "Армагеддон на Майдані", і правду про найстрашніше у світовій історії 21 століття народовбивство може читати 5 мільярдів англомовних землян.
У книгарнях світу наші із тезкою Біллом (Василь англійською - Білл) лежать поруч.

 

Я би не проти запропонувати Біллу О'Раллі разом написати книгу про того, кого вони разом із Трампом назвали вбивцею. Про Путіна. Буду працювати над тим, шановне товариство.

 

Василь Базів