Після повернення Юлії зі Сполучених Штатів розпочалась якась карколомна ескапада подій. Було прийнято рішення про силовий розгін блокади торгівлі із ОРДЛО - яке до того теліпалось в повітрі тижнями. Причому саме в найгіршому варіанті: із дозволом застосування вогнепальної зброї. А сьогодні взагалі відбулось нечуване - до зали Верховної Ради були заведені люди в камуфляжі, без всяких дозволів, і заявили про намір блокувати трибуну. Що дало експертам заговорити про спробу чи перевірку самої можливості перевороту.

Слід сказати, що в цьому наша влада далеко не оригінальна. Уже був випадок, коли правляча партія із президентом на чолі аналогічним чином завели у залу Верховної Ради відвертих бандитів, і вчинили брутальне побиття депутатів. Це сталось 27 квітня 2010 року. Тоді було побито не тільки депутатів, а й протестуючих, які намагались завадити фактичному перевороту. Травми отримали тоді 43 чоловіки. Саме ця дата вважається датою початку узурпування влади Віктором Януковичем та Партією Регіонів.

15 березня 2017 року слід вважати початком узурпування влади Петром Порошенком та правлячою коаліцією БПП + НФ + РПЛ.

Вони, втім, і не особливо приховують це. Бо якщо президент використовує риторику про "ворогів народу", і прямо заявляє про виставляння рахунків партії "Батьківщина" та "Самопоміч" - йдеться саме про переворот і зміну державного ладу, в якому не буде місце опозиції.

Однак давайте аналізувати картину в цілому. Як нам відомо зараз, в 2010 році команду про прийняття Харківських Угод дали в Кремлі. Навіть існує окрема угода про синхронну ратифікацію цієї угоди, яка і заганяла, власне, Україну в газову кабалу. В дужках слід додати, що ці договори досі повністю не розсекречені, а державний злочин під час їх прийняття навіть не розслідувався. Хоча Лариса Сарган, речник нинішнього генерального прокурора, іще в січні-місяця цього року таки визнала, що ці угоди були прийняті із ознаками криміналу. Ось  прямі слова


А в даному випадку все відбувається з такою швидкістю і так топорно, що ні про який план говорити попросту не можна. Таке враження, що ми споглядаємо серіал - де поліція закрила злодія в будинку, тікати нема куди, і він гарячково метушиться по кімнатах, і трощить все навколо, шукаючи хоч якийсь вихід.

Перш за все, слід правильно зрозуміти - це не стільки спонтанні дії, скільки продовження рейваху, який зчинився після зустрічі Юлії Тимошенко та Дональда Трампа. Я його детально розбирав в своїй статті.


Адже більша (якщо не вся) підтримка Порошенка в народі базувалась на двох нехитрих міфах, які роздула його прес-служба, та неофіційний інформаційний департамент - тобто, пулом провладних блоггерів:
- Порошенко є ставлеником Сполучених Штатів, і виконує план, придуманий в державному департаменті, а тому, хто проти нього, той і проти США;
- Порошенко та уряд Яценюка-Гройсмана є лише виконавцями вимог Міжнародного Валютного Фонду, який і є автором рішучих і прогресивних реформ, а тому, якщо ви проти цих реформ, то ви проти ЕС і МВФ.

Перша частина цього подвійного політтехнологічного міфу із тріском рухнула в лютому-місяці, коли Дональд Трамп демонстративно проігнорував нашого президента. Із американським істеблішментом горщики виявились суціль побитими. І до цього спричинилась не стільки ота сам зустріча Юлії Тимошенко із новообраним президентом США, скільки феєрична непрофесійність українських лоббістів і піарщиків.

А друга частина рухнула в понеділок, коли Юлія Тимошенко знову (!) повернулась із Сполучених Штатів, і привезла із собою не тільки проект угоди МВФ, а й проект доповіді по корупції в Україні, яка буде представлена на найближчому засіданні.

Давайте трохи поближче розберемо, що відбулося. Співпраця країн з МВФ завжди відбувається по приблизно схожій схемі:
- МВФ виставляє макроекономічні показники, такі як: дефіцит бюджету, ріст ВВП, обсяг внутрішнього і зовнішнього консолідованого боргів;
- уряд країни надсилає Letter of Intent, тобто, план уряду, як він збирається досягти поставлених макроекономічних показників;
- експерти МВФ перевіряють цей план на фінансову збіжність (тобто, чи виходять прогнозні бухгалтерські підсумки на прогнозовані показники);
- якщо план збігається, Letter of Intent візується керівником МВФ, і він стає підставою для виділення кредитного траншу.

Уряд Арсенія Яценюка створив ноу-хау навіть по бузувірським міркам пострадянських країн, де "заположняк" грабувати власне населення. Свій проект перетворення газової галузі на інструмент збагачення монополій він "прикрив" ось таким Letter of Intent, де крім усього іншого було записано підняття цін до ринково обгрунтованого рівня.

А потім, звісно, надав фразі "ринково обгрунтований рівень" свій сенс - а саме рахувати ціну українського газу так, ніби Україна його зовсім не має, а 100% імпортує його, причому імпортує спотовий газ - який завжди дорожчий, ніж по довгостроковому контракту. Таким чином, він створив небачених розмірів фінансовий пилосос, який викачав із кишень українських громадян всі гроші, а відповідальності за це уник - бо формальний винуватець - Міжнародний Валютний Фонд.

Гройсман в своєму Letter of Intent творчо розвинув і поглибив ноу-хау Яценюка. Якщо той прикривав усього тільки монополію "Нафтогаза" і розподіл надприбутків від фінансового пилососа, то нинішній очільник уряду вирішив зробити МВФ винним за масштабну конфіскаційну аферу із продажу всіх залишків української власності фондам-стервятникам.

Треба сказати, що фонди-стервятники уже добряче нажились на Україні. Варто згадати тільки фонд Templeton Capital, афільований із Януковичем (або навіть із самим Путіним, ми ж всі чудово розуміємо, що Янукович - це ширма), який консолідував у себе більшу частину українських євробондів, які потім тодішній міністр фінансів Яресько "реструктуризувала" так, що Україна тепер винна цьому фонду уже не суму по євробондам, а відсоток від свого економічного зростання. Якщо хтось забув, то я нагадаю.

А ось інформація про Templeton Capital та Януковича.


Тоді запідозрила аферу і виступила проти - ви не повірите - лише Юлія Тимошенко, але її голос не був почутий.


Цілком можливо, що точнісінько такі самі фонди-стервятники очікують на масовий розпродаж української власності (і насамперед землі) за безцінь. Це небачена раніше можливість отримати у свою приватну власність майже 40-мільйонну країну, кожен громадянин якої буде працювати на прибуток корпорації, навіть просто забезпечуючи своє фізичне виживання.

Основні позиції цього Letter of Intent розбирати нема потреби, до того ж його можна почитати на сайті "Батьківщини". Моторошний документ, і сама його передача українській опозиції свідчить про те, що в самому МВФ уже зрозуміли, що їх хочуть зробити співучасниками узаконеного пограбування цілої європейської країни та занурення її у кривавий хаос, щоб не залишити ані свідків, ані тих, хто теоретично міг би притягнути їх до відповідальності.

Ось чому влада так заметушилась. Ось звідки наказ стріляти в блокуючих, і чи то спроба, чи то імітація державного перевороту. Такого рівня скандал можна перебити тільки прямою узурпацією влади. Тільки оголошенням "Батьківщини" та "Самопомочі" ворогами народу, і виставлянням їм "рахунків". Хто б сказав президенту, що "рахунки" політичним партіям виставляють виборці, а не президенти. А якщо цим займається очільник держави, то його слід називати іншим словом - "диктатор". Готовий Порошенко офіційно оголосити себе диктатором? Поняття не маю, але вчорашня організована охорона офіса Ахмєтова і магазинів "Рошен" доказує, що він уже вважає основною цінністю в державі свою власність і своїх бізнес-партнерів. А звідси тільки один крок до "сталевої корони" Януковича.

Хоча насправді, Юлія Тимошенко ніякий не ворог народу, а один із дуже нечисленних його реальних захисників - найпотужніший і найстійкіший, який не відступає перед тиранією. Фактично вона уже котрий раз, користуючись лише власними ресурсами і власними контактами у вищих щаблях закордонів, робить те, що повинна робити наша журналістика і наші громадянські організації. Вона організовує саму основу контроля влади - відкритість всіх рішень, які мають прямий вплив на курс держави і рівень життя населення. Так це працює на Заході: весь фінансово-бюджетний процес обговорюється громадськістю, і остання має право вето. А в наших умовах навіть вчинене Тимошенко поодиноке проламування політичної стіни є подвигом: бо весь наш істеблішмент працює на те, щоб усі рішення були закритими і обговорювались тільки серед бенефіціарів різноманітних схем, а потім народ поставлять перед фактом і виставлять рахунок.

Саме так, як про це сказав президент. І сьогодні рахунок виставили не стільки партіям "Батьківщина" і "Самопоміч", а всім нам.

Хто тут ворог народу в такому випадку, питання риторичне.

 

В'ячеслав Ільченко