Не пройшло й півроку від ініціювання Блокади ОРДЛО 26 грудня, і два місяці від її розгортання 25 січня, як до блокади доєдналась влада.  15 березня РНБО прийняла відповідне Рішення, а президент ввів його Указом в дію . Справа добра, побажаємо новоявленим блокіраторам успіху.

Та з оплесками зачекаймо, як і вони зволікали з очевидним рішенням. Адже рішення не просте - вимушене.

 

Не можеш подолати - очоль

 

Від 25.01.2017 до 15.03.2017 влада демонструвала безсилля: приватні особи тижнями блокують транспортний рух у особливо великих розмірах! При дієздатній владі - це нонсенс.

Якщо пікетники по суті неправі, влада повинна рух розблокувати, а шкідників потягти до суду. Якщо ж пікетники по суті праві, влада має подякувати свідомим громадянам за ініціативу, і перебрати справу на себе.

Зрештою, останнє зробили, хоч і без подяки. А пізно, бо лише після того, як вичерпали усі способи зірвати блокаду.

 

Спосіб перший - дискредитація. Якщо в правовому полі панував раздрай, то в ідеологічному єдність: антиблокадними тирадами президента й прем'єра інформаційний простір рясніє. Міністр енергетики і вугільної промисловості І. Насалик затопив його жахалками про подальший ріст цін і холод в оселях Краще б грубу затопив.

А Віце-прем'єр-міністр - Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Г. Зубко добалакався ніби блокування поставок вугілля з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей вигідне, перш за все, Росії 

Не відставали й інші урядовці, технічні експерти і політологи, приховані і явні агенти впливу Кремля та енергетичних магнатів. Та зазомбувати нас не вийшло.

 

Спосіб другий - умовляння. 21 лютого, начальник і однодумець Г. Зубка прем'єр В. Гройсман запропонував Штабові блокади ОРДЛО переговори . Які через тиждень сконали . Що й зрозуміло, як зважити на протилежність позицій. До честі Штабу, урядову локшину він терпів недовго, не те що суспільство, яке терпить її майже рік.

До речі, член РНБО і соратник президента В. Гройсман негативного ставлення до блокади ОРДЛО не змінив і після Рішення РНБО та Указу Президента . Послідовність гідна поваги і відставки.

 

Спосіб третій - силовий розгін. Може руки й чесались, а серденько тріпотіло: розігнати блокаду нікому. У суспільстві, армії, нацгвардії переважають патріоти, які блокаді співчувають.

Втім, можливість зондували: 6 лютого закосили під тітушок, а 13 березня провели розвідку боєм у Кривому Торці. Гостра реакція блокувальників і суспільства не забарилась - тема здохла.

Спосіб четвертий - карта Заходу. Синхроном із новоберкутівцями, в ніч на 13-те березня, заступник голови АП К. Єлісєєв заявив, що дії учасників акції "блокади Донбасу" заважають ухваленню рішення про запровадження додаткових точкових санкцій з боку європейських партнерів України проти російських компаній чи посередників, які матимуть будь-які стосунки із "націоналізованими" бойовиками українськими підприємствами на Донбасі. 

Дивно, що безвіз не приплутав. Єврохохма українців давно не бавить, оплесків Єлісєєв не стяжав, суспільної підтримки теж. Про міжнародний аспект згодом, а поки відзначимо дуплет: апеляція до авторитету європейців, і апеляція до поліцейських кийків.

Останні козирі биті. Я б не винуватив 13-те число, містика ні до чого, просто сучасне українське суспільство - це не натовп довірливих, байдужих недотеп.

Зоставшись без козирів, влада зробила хорошу міну при поганій грі, і розвернулась на 180 градусів: віват блокада! Розвернулась хутко, бо сокира в повітрі довго не висить.

 

У вовка морква смачніша

 

Росія країна своєрідна, це ж їхня класика: «Умом Россию не понять». Кілька офіційних точок зору з одного і того ж питання дивина для логіки - не для Росії.

З одного боку, вони визнають документи, а значить і державність, ДНР І ЛНР . З іншого - Мінськими угодами визнають, що Донбас - частина України. Тільки з особливостями. Незначними, врегулювати які можна на рівні місцевого самоврядування. Не визнається лише те, що є насправді - російська окупація ОРДЛО.

Спробуйте оцінити ситуацію незамиленим оком іноземця: в окремих районах Донбасу працюють українські підприємства, які розраховуються українською валютою, платять в український бюджет, вивозять продукцію у всі куточки України. А звідти їм надходять електроенергія, комплектуючі тощо. І продукція, і співробітники, і власники вільно шастають через лінію розмежування. Це окупація? Чи комедію ламають, на війні гріються?

Між тим, це одна з картинок, нав'язаних світові Росією. Чого ж дивуємось, що світ прохолодно реагує на наші біди?

Це не єдина картинка із ОРДЛО, але одна з тих, що зашкоджала Україні. Тож, замість РНБО і президента, подякуємо патріотам, які її затерли.

Викладене вище, логічне й справедливе, а тужливий осадок зостається: що не кажи, а відносно дешевий антрацит із ОРДЛО все ж економіці на користь.

Це так. І дешева тюменська нафта з уренгойським газом теж не завадили б. Більше того, усе це, і понад цим, можна одержати, скажімо, в обмін на визнання Криму російським. Чи - на визнання ДНР і ЛНР. А в обмін на інтеграцію українських областей до складу РФ, як губерній, можна отримати рік безкоштовного харчування. Перед черговим голодомором.

Варіантів отримання 30 срібників не перелічити, фінал один - імперська Малоросія. Це - також варіант, також вибір. Деякі його зробили.

Але не треба дурити ні себе, ні інших: «дешевий» антрацит із ОРДЛО - російський аркан і більше нічого. Це черв'ячок рибці, сир у мишоловці мишці, со-о-о-лоденька морковочка від вовчика для зайчика.

 

Замість післямови

 

Усе добре, що добре закінчується. Чи слід минуле ворушити, коли влада нарешті вилюдніла?

 Але по-перше, Указ і Рішення це ще не кінець. Чи мало їх позабутих покривається архівною пилюкою? А з такою кредитною історією потрібен неабиякий контроль громадськості, аби паперовий владний замок не відімкнули контрабандною відмичкою.

По-друге, запізнення влади з прийняттям очевидних рішень не виняток - діагноз. Того ж 15 березня Міністр екології та природних ресурсів О. Семерак порадував новиною: Мінприроди розпочинає процес повернення Межигір'я у державну власність! Через три роки від втечі Януковича. Процес! Починає!

І з чиїм пануванням, скажіть на милість, після цього треба закінчувати?

 

Борис Беспалий

18.03.2017