У якості прологу - картинка для кіно. Нарада у Митному комітеті України, яку проводить щойно призначений (за часів Ющенка) перший заступник "міністра"(так митарі називали свого боса).

 Сидять у залі  керівники регіональних митниць у генеральській формі (українське державотворення дотепер не вийшло з-під сталінської шинелі, і пагони носять навіть лісівники і санітари). Заходить віце-бос. Генералітет  встає і сідає. Відтак, не підводячи голови, головуючий зачитує папірець, складений учетверо: "Одеса - 100 лімонів, Закарпаття - 80, Львів - 70, Луцьк -50, Суми - 30..." І так по колу. Підносить голову. Підлеглі поїдають очима. А  бравий висуванець помаранчевої революції раптом грюкає кулачком: "Чого уставились! Ідіть работайте, козли!"

 

 Мені розповів той, хто був на тій нараді. Програма дій, озвучена новопризначеним підгенеральним митарем, - план хабарів, які повинні підняти на-гора охоронці периметру кордону держави. Знаю я і того, навіть доволі симпатичного у своєму, дещо відмороженому ментальному роді начальника (нині він народний депутат за підсумками Революції гідності та за квотою "Українського вибору" Медведчука, схваленою Петром Порошенком).

 

Збирач данини і розмаїтих податків та мит - напевно, найогидніший образ не лише у державній практиці людства впродовж тисячоліть, а й у літературі і навіть міфології. Завжди посполитий люд, віддаючи данину державі, мав небезпідставну підозру, що не усі мідяки із рук уповноваженого службовця потрапляють у державну казну, а прилипають до тих самих рук.

 

Були держави, які такі липкі руки карали, включно із ампутацією, були й такі верховні правителі, що дивилися крізь пальці на нездоланну тягу до спокуси сановників усіх мастей і у всі часи.

Але завше і всюди це казнокрадство трактувалось, як окремі прояви. Ніхто й ніколи не казав, що так має бути - що збирач данини має ділити державні надходження навпіл: частину - у державний бюджет, частину - у сімейний.  У широкому сенсі - у сімейний від глави держави і до рядового податкового чи митного інспектора, бюджет багатомільйонної Сім"ї, якою є неминуче у людському співжитку чиновництво.

 

Але у цьому наша історична велич, що наша рідна та улюблена, перемелена впорожне язиками цілих полчищ борців, невидима і нездоланна, як чорнобильська радіація, КОРУПЦІЯ лежить на цьому спадку вселюдського історичного досвіду казнокрадства не просто, як окремий прояв, з яким треба боротися.

 Справа у тому, що наш постсовковий винахід - не окремі прояви, а ціла індустрія. Справа у тому, що в Україні практично створений корупційний суспільний лад, при якому - не те, що можна красти, а при якому не можна не красти.

 

Ми дотепер недооцінили такого визначного українського "державотворця", як маркшейдер за фахом, уродженець Калуги Пахло, відомий під прізвищем Азаров. Про місце цього персонажа в історії незалежної України свідчить найадекватніше його місце у плівках Мельниченка.

 Розмови з ним у найвищому кабінеті займають чи не половину багатокілометрової бабіни, переписаної подвійним агеном-майором. Справа у тому, що голова Податкової Адміністрації  Азаров найчастіше з усіх чиновників якнайвищих рангів був у кабінеті президента, бо те, що він робив, мало найважливіше значення у побудові корупційної моделі держави.

 

Будучи реальним доктором наук, який хотів стати ще й академіком НАНУ, але прокатали,  Азаров не міг себе вести так, як змальований напочатку його вихованець. Це у лінгвістиці він - олігофрен, а справах злодійських - геній.

Втілюючи у життя стратогему "Податки навпіл - у бюджет і у кишеню", Микола Янович отримав схвалення на видатний винахід - запроваження при усіх податкових підроздалах спеціальних фондів підтримки...податкової системи.

Як діяв винахід від маркшейдера із Калуги Азарова? Платник податків мав би заплатити, приміром, 100 умовних одиниць податку, але йому дозволяють платити у держбюджет 30, якщо він внесе у спеціальний фонд 40.

Фонди за геніальними схемами розпилювалися між усіма коритниками від президента до кожного рядового податкового інспектора.

 

Так зароджувалася азаровщина. Коли античні митарі боялися, що їх впіймають за руку, то Азаров хабар, як кримінал, легалізував, тим самим корумпуючи економіку, суспільство і державу, ти самим закладаючи основи корупційного суспільного ладу.

 Услід за податковою системою аналогічні фонди були створені при усіх силових державних структурах, і не тільки силових.

Так зародилась азаровщина. За Кучми вона пробувала мати бодай якийсь пристойний вигляд із цими, начебто законними фондами, передбаченими законодавством про доброчинні внески трудящих на важливі державні справи, як от, фінансування зліва нужденних податківців і митарів.

 

Відтак, коли прийшли до влади не ленінські куховарки, які повинні управляти державою, а помаранчеві куховарки Ющенка на чолі із товарознавцем Мукачівської міськрайонної продбази Балогою, вони вирішили не панькатися із прибамбасами Азарова. Нащо фонди: бери побільше - неси повище.

Національна ідея - готівка - повалила звідусіль найбільшої європейської держави на Київ. У Львові був один губернатор, також винахідник. Він зробив креслення, а відтак виготовив "дипломат", у який влазив рівно мільйон даларів. Щоб якнайвище начальство, зайняте будівництвом держави, не тратило дорогоцінний час, перераховуючи.

 

 Коли ж звершилася кримільна окупація, і на Печерську встановився паханат, а батько-засновник суспільного ладу Микола Янич став прем'єром при зеку-хамі, тут взагалі пішло-поїхало.

 Народ ахнув, коли почув, що урки-втікачі після Майдану-2 вивозили вкрадене бабло цілими составами камазів. Тони і тони американських доларів.

 

Звідки? За формулою - бюджет навпіл. Хоча, навряд, чи навпіл. Державі попадало значно менше, ніж казнокрадам, які сиділи на прикупі "общака".

Пригадую, за часів ще Азарова поставили у Шегинях на кордоні із Польщею нового начальника митниці, який у перший же місяць збільшив у два рази надходження у бюджет. Як його хвалили, такого раптом чесного. Мене також журналістська допитливість звела з ним у щирій розмові. Уже не в кабінеті, а на вулиці, він шепнув:

-      Не у два рази, а у десять разів можна збільшити на користь держави. Ви не уявляєте, які тут потоки пливуть.

 

Спочатку цей орел, що клює печінку Прометея по імені народ, мав дві голови - податкову і митну. Народ подейкував - де більше крадуть. Народом теж оволоділа сверблячка на дурні гроші: 99 із 100 випускників шкіл батьки мріяли вивчити якщо не на податківця, то на митаря.

Щоб не було пересудів, зробили структурну реформу держуправління на прохання Європи - дві голови звели в одну і вийшов одноголовий орел Азарова. Януковичу реформа від Янича сподобалася: нащо два "общака", коли можна один. Під опікою Саші Стоматолога.

 

Взагалі-то я замахнувся на тему державотворчо-невичерпну. Але лише один ще мазок до епічного полотна. Ну, як можна милуватися мелодіями вітчизняного корупційного оркестру, не прислухаючись до задушевних ритмів такого могутнього інструменту глобального збагачення і пограбування, як КОНТРАБАС.

Україна - транзитна держава. Афганістан - сотні мільярдів наркотрафіка. Тому й воюють там безупину. Далі на Європу через Таджикистан-Росію-Україну кордонів нема. А от уже  Україна на щастя її митарів із ЄС і НАТО кордон має. Вигідне геополітичне становище. Стратегічна наша перевага.

 На Закарпатті, яке має кордон із чотирма членами Євросоюзу, у кожного є мрія - купити  метр кордону. Бодай на годину. І станеш мільярдером, як національний герой Балога.

 Навар на найнижчій митній ланці - на так званому митному посту, шириною дійсно один метр держкордону, - один мільйон доларів. Залишай собі, а решти весь масив вантаж нагору.

Як "дурь" закинути за паркан на загниваючий захід? Робота каторжна, але оплачується. За якусь торбину героїну можна заробити той мільйон доларів в одну мить, коли митник кричить: "Зупинись миттєвосте, ти прекрасна!" За одним махом.

Контрабас - то уже вищий пілотаж. Тут уже пасуться усі від прокурорів до прикордонників. Орли Азарова мусять ділитися зі всіма стерв'ятниками, передовсім, із чекістами. Благо, є чим.

 

Є на Львівщині невеличке містечко Стрий. Бандерівська столиця, для якої Львів - то уже москалі. А тепер вона стала ще й наркотичною столицею. Із самого обласного П'ємонту їде у райцентр прогресивна молодь на дискотеки, що поласувати наркотою.

 Кажуть, тут перевалочний пункт наркотрафіка глобального масштабу, що "кришується" як найвищою владою зі столиці. Навіть син міського прокурора лікується безнадійно уже роками у Європі від катастрофічної наркозалежності, не злізаючи з голки зі шкільного віку. А недавно за "кришування" наркоти посадили тут пів райвідділу міліції.

Місцеві бібліотекари запросили мене на презентацію роману "Армагеддон на  Майдані", але прийшли бойовики і зустріч із читачами зірвали. Комусь наверху здалося, що я можу розказати про неславне сьогодення  славного міста. Імена славних вихідців назвати, що піднялися на славі Майдану.

 

А тепер справді - що після Майдану? Не знаю, чия це ідея, але послати справді чемпіона світу по боротьбі із корупцією Саакашвілі на роботу в Одесу - то велика ідея. Справа тому, що Одеса - це лише невеличке поселення поруч із її величністю морською митницею, яка є серцевиною спрута, вище описаного. У  трюмах південної Пальміри у всі часи кишіло не рибиною, а мільярдними доларовими акулами контрабасу.

Була інтрига: Міхо - не із тонкою кишкою. Але бачите, я вийшло: виїли печінку кавказькому Прометею орли Азарова.

 

Даруйте, вкралася похибка - тепер уже орли Насірова. Хоча - при чому тут Насіров...

Хто він такий і звідки взявся, цей чорнявий юначок, якому тесть-мільярдер купив паспорт британської Корони? Дотепер невідомо, як його розкопав Петро Олексійович. Але доручити пост №1 корупційної  індустрії можна було тільки людини ріднішій, ніж найрідніший брат.

 

НАБУ, яке надихає заокеанська опіка і яке все більше нагадує філію американського ФБР, висмикнуло лише один мініатюрний епізодик: "Цена вопроса", за який садять Насірова, - два мільярди. Дещиця. Капля у морі поблизу Одеського порту.

 Насіровщина як вища стадія азаровщини означає: нащо всілякі різні фонди, коли можна попросту дозволити не платити податки державі. Онищенку чи Кононенку, Петренку чи Іваненку. Кому-завгодно. На кого вказує перст, голос якого, на жаль, ще не оприлюднив новий Мельниченко.

 Не повертати борг державі - не надто хитро це називається. Відтермінувати і реструктурувати. Тобто помахати неньці Україні ручкою - на вічне віддавання.

 

От цифра із офіційної звітності самої Державної фіскальної служби: сума такого ж "відтермінування", як із двома мільярдами Онищенка, - понад 70 мільярдів гривень.

Ще один бюджет Міністерства оборони! Або цілковита ліквідація дірки дефіциту у держбюджеті держави, що автоматично знімає потреби у позиках МВФ.

Що означає перехід азаровщини на вищу стадію насіровщини? Це означає, що протягом президенства Порошенка у 2014-2016 роках сума несплати податків держави ( автоматично сплати у кишені чиновників) виросла у 3,8 раза!

 

Окрема історія з окремо взятими олігархами, бо олігархат означає: аборигенів експлуатувати, як робочу худобу, а податки - не платити державі, бо держава - у кишені олігархату, як її власника, що остаточно вивершилося, коли президентом став один із олігархів. Візьму лише донецькі адреси, бо саме із цієї кримінальної зони походить ОПГ, яке розстріляло громадян на Майдані. Ахметов не заплатив у бюджет за формулою насіровщини, як вищої стадії азаровщини, 5 мільярдів доларів. Цифра вища, ніж його нажива за даними журналу "Форбс". Тарута не заплатив Україні 3 мільярди доларів, навіть брати Клюєви, які - на Рубльовці, а бізнес їхній в Україні живе і процвітає, - 1,5 мільярда доларів.

Усього борг бариг усіх рівнів і мастей - понад 100 мільярдів доларів. Чотири держбюджети України! Чотири роки український народ міг би бути позбавлений усіх податків і тарифів і жив би, як народ Катару чи Кувейту.

За ці кошти можна було би придбати 20.000 найкращих у світі танків "Абрамс" по 4,3 мільйона доларів кожен і "відутюжити" рашку хоч до Уралу.

 

Виникає лише запитання - хто частіше ходив до президента на доповідь про досягнуті успіхи - Азаров чи Насіров? Данина в казну і повз неї - виключно царське діло.

Так було, є і буде, поки живе і перемагає корупційний суспільний лад, устої якого нездатна похитнути жодна революція.

 

Бачив я днями, як світова преса, глобальні канали CNN, Блумберг водночас показували дві оказії, варті уваги усього людства, -  зустріч Трампа з Меркель, практично двох наймогутніших правителів на планері, і подія №2 - в Україні випустили заарештованого митаря за 100 мільйонів.

 Абсолютний рекорд не лише України у корупційному планетарному літописі сьогодення. Недаремно шефиня МВФ звеліла зняти питання кредитування збанкрутілої держави України, у якій злодії носять у торбах 100 мільйонів.

Так що не даємо ми людству забувати про нас.  

 


Василь Базів