Спекотного дня третьої суботи серпня 2016-го року містами Флориди вирушило виборче  ралі багатотисячних  мітингів, на чолі якого електоральний простір розрізала вантажівка, у кузові якої  височіла карикатурна фігура кандидата у президенти США Хілларі Клінтон у тюремному одязі.

 Рух мітингарів набирав масовості, яка буквально наводнила один із вирішальних для перемоги у виборах штат США.

 

Як неважко було вирахувати у соцмережах, організатором таких атракційних електоральних заходів була група свідомих американців "Бути патріотом". Оскільки у США політика дуалістична, боротьба проти одного із кандидатів означає підтримку іншого, тому головним слоганом  було гасло "Флоріда Goes Tramp".  Відповідно роздмухувався слоган "Hillary Clinton For Prison-2016".

У штаті Пенсильванія набув популярності рух "Шахтарі  проти Клінтон", традиційно базова для демократичного кандидата афроамериканська аудиторія розродилася етнічним сепаратизмом, який закликав не віддавати "чорні голоси" Хілларі. Подібних маніпуляцій на релігійному, статевому, етнічному, демографічному грунті появилося безліч.

 

 Незалежні аналітики не могли не відзначити нехарактерну для американської виборчої традиції брутальність та войовничість. У США політичний процес, включно із політиками та аналітиками, політтехнологами та піар-менеджерами, протікає у відкритій площині, що дає підстави тутешню політичну конкуренцію вважати у значній мірі чесною грою. А тут - просто варварська канонада по масовій свідомості. Нечувана  агресивність політтехнологічної окупації Флориди, а відтак інших штатів, попросту потрясла Америку.

Зависло домокловим мечем - хто вони, ці новоявлені політтехнологи із незвичним нахабним стилем, риторикою і дійством?

 

Відповідь дав тільки майже через два роки минулої п'ятниці спеціальний прокурор Роберт Мюллер, який очолює розслідування, предметом якого є змова Росії проти США у контексті останніх президентських виборів.

 

 

Звинувачувальним актом встановлено, що організація каскаду мітингів  Флоридою велася із приміщення за адресою: вулиця Савушкіна, 55, місто Санкт-Петербург, Росія.

Це дійство кваліфікується, як акт агресії проти США, і Федеральне Велике Журі висунуло звинувачення 13 громадянам Росії і трьом кампаніям.

Згадане ралі Флоридою - то лише окремий, далеко не ключовий  епізод із "Акту звинувачення" на 37 сторінках, який кваліфікує виявлені злочини, як таємний напад Росії на США.

 

А тепер до витоків. Не є таємницею, і про це я надам окрему детальну публікацію, що Путін головною загрозою свого царювання вважав єдину людину у світі  - Хілларі Клінтон.

 Він мав просто фанатичне переконання, що саме ця мужня і мудра американка на чолі Держдепу організувала йому усі ці бунти на Болотній, що саме вона була організатором каскаду революцій в арабських країнах. У нього донині немає сумніву, що мільйон киян на Майдан вивели американці.

 Він вважав, що коли зацементовані мусульманські режими звалилися, то підняти на бунт Росію - справа взагалі копійчана для цієї американської амазонки зі сталевим поглядом. Кремлівський сатрап таємно та безупинно переглядав відео, як народ порвав на вулиці Каддафі, і він вбив собі у голову, що коли не зупинити Хілларі, так само буде і з ним.

 

І тут у цій окаянній голові зародилася просто скажена ідея - кібер-нападу на США шляхом прямого втручання у президентські вибори.

Однак, у середовищі кремлівських чекістів виникла нечувано гаряча дискусія. Холодні голови на чолі із практично другою особою у правлячому режимі Сергієм Івановим виступили категорично проти нападу на США, що може мати катастрофічні наслідки.

 

 

Колишній начальник головного аналітичного управління КГБ СРСР не став брати участь у цьому, як він вважав, самогубстві, і Путін звільнив свого найближчого поплічника.

А сам пішов війною проти США.

 

Усе розпочалося ще у 2014 році, як стверджується у "Звинувачувальному акті", коли у Санкт-Петербурзі було створено так зване "Агенство інтернет-розслідувань", якому судилося зіграти практично головну роль у нападі на США .

І тут спливає зловісна фігура головного фігуранта антиамериканської змови.

 Не варто дивуватися, що  нинішній пост-тоталітарний чекістський режим складається із двох компонентів - власне, із чекістів різних мастей і тісно пов'язаного зі спецслужбами з тих самих  часів НКВД криміналітету.

 

У кремлівській закулісі пошепки вимовляють ім'я "кухаря Путіна", банального совкового зека із 8-річним тюремним стажем Євгена Пригожіна. Він справді ресторатор за цивільним легендуванням, оскільки володіє ресторанним бізнесом для обслуговування якраз найвищого чекізму на чолі із самим царем.

 У його кабаках Путін полюбляє відзначати день народження, тут він  приймав навіть якнайвищих гостей на зразок президента Франції Жака Ширака чи президента США Джорджа Буша.  Колишній авторитет злочинного Петербурга був обраний для організації інаугураційних банкетів як Путіна, так і Медведєва. Загалом, урка у ролі кухаря освоїв одних лише бюджетних коштів на царські застілля на понад 3 мільярди доларів.

 

 

Цього разу Пригожіну кремлівська кліка доручила підготувати отруйне меню для мільйонів американських виборців під час президентської кампанії.

 Кухня називалася "Фабрика тролів", яка мала заполонити руйнівним фейковим харчем соцмережі найрозвинутішої демократії світу. Йшлося про медійну токсикацію, здавалося б, найстійкішого у світі  до маніпулювання електорату.

 

Фабрика налічувала понад 250 штатних кремлеботів, яких за усталеної термінологією прийнято називати тролями. Бюджет налічував мільйони доларів. Зарплата різного рівня айтішніків, копирайтів, блогерів та аналітиків становить від однієї до п'яти тисяч доларів.

Що робила ця саранча? Плодила інформаційну отруту, яка мала роз'їдати масову свідомість американців. Ходили на роботу позмінно у відповідності із часовими поясами Штатів.

 

От лише деякі дані зі "Звинувачувального акту". Тролі Пригожіна створили 80 тисяч публікацій у Фейсбуку, які проковтнули 126 мільйонів американців. За свідченням самого менеджменту Твіттера, через їхню мережу було надіслано із петербурзького району Славіно 677 тисяч електронних листів у "лічку" американським громадянам.

 

Повертаючись до московського Малюти Скуратова для наївних американців, його медійне меню для найрозвинутіших у світі соцмереж є не єдиним брудним ремеслом.

 Виявляється, цей улюблений зек царя був обраний Кремлем для рекрутування як в Україну, так і у Сирію ватного гарматного м'яса знову ж таки зброєю інтернет-війни проти практично окупованих Росією країн. То Пригожін організував добровольців, а не Путін послав своїх м'ясників, щоб потім сказати - нас там немає. Там є бізнес Пригожіна, і нічого, крім бізнесу.

 

Видатне місце біля каструль на кухні займав якнайближчий друг шеф-повара Путіна - Дмитро Уткін. Виявляється, разом із кухар-шефом вони створили приватну кампанію головорізів "Вагнер", яка не так давно стала відома за останніми подіями у Сирії і до якої ще повернемося.

 

 

На 37 сторінках звинувачувального вироку Великого Журі, винесеного  Росії, варто звернути увагу на такі формулювання:

-      Злочином є викрадення особистих даних громадян США без їхньої згоди.

-      Втручання у вибори США  є  спланованою і руйнівною атакою на наймогутнішу демократію у світі.

-      Мета інформаційної війни Росії проти США - розколоти і ослабити США.

-      Мета інформаційної війни Росії проти США - створення політичної напруги шляхом підтримки радикальних груп крайніх переконань та орієнтацій.  

Окремий реверанс світочам хваленої інформаційної епохи:

-      Утопічні фантазери із Силіконової долини отримали по писку.

-       Виявлено катастрофічну вразливість у анонімному і безмежному світі соцмереж, у якому процвітають агенти хаосу.

-      Зброю окупаційним російським тролям дали Гугл, Фейсбук і Твіттер.

 

"Блискуча" кухня, якій пред'явлено звинувачення, включно із шефом-зеком налічує 13 підозрюваних, бо цього разу - це не санкції, а кримінальний вердикт. Тролі із Ольгіно не зможуть все життя виїхати із Росії, оскільки будуть негайно заарештовані.

 

Другим після шеф-кухаря йде відставний мент у звані полковника Михаїл Бистров у статусі гендиректора.

Виконавчий директор Михаїл Бурчук, спеціаліст із державних медійних тендерів "джінси" для муніципальних ЗМІ.

Старший над айтішниками експерт Сергій Полозов.

Перекладачі Марія і Роберт Бовда.

Американіст родом із Усть-кута Іркутської області Джейхун Асланов.

Далі йде  група просто "інших" в американському вердикті - Ірина Кавергіна, Вадим Подкопаєв, Глєб Васильченко, Владімір Венков.

І окремо взятий тандем "радисток"-туристок, Олександра Крилова і Анна Богачова, які у ході підготовки спецоперації промандрували 9 штатами США протягом двох тижнів і займалися тим, що завжди називалося збором шпигунської інформації.

 

Повертаючись до початку бойових дій практично розпочатої нової, третьої чи четвертої світової війни, мені з цього приводу пригадався фрагмент із фільму "Перл-Харбор", коли японський генерал у розпалі підлого нападу на американців, проронив фразу: "Ми розбудили звіра. Його розплата буде жорстокою". Цей самурай наврочив Хіросіму і Нагасакі.

 Не знаю, чи Сергій Іванов, який вмив руки від путінського божевілля, сказав щось подібне.

 

А з того самого пригожінського "Вагнера" у Сирії американці нещодавно зробили мокре місце. З часів В'єтнаму не пригадую такого масового винищення російських військ американцями. Пряме зіткнення. Вперше.

 Є різні дані:  від 150 до 300 московських солдат були розстріляні американськими ракетами і спалені. Чи не пробуджується "звір"?

Мені все виразніше здається, що даремно Путін боїться Хілларі Клінтон більше, ніж Дональда Трампа. Даремно.

Картина, як кремлівський клоун Жириновський розливає шампанське у Держдумі за результатами американських виборів, видалася мені політичними поминками Путіна.

 

А насамкінець, урок для нас із цієї монументальної епопеї на тлі епохи владарювання "агентів хаосу".

Якщо Росія пішла на таке у Штатах, то що Кремль витворятиме в Україні на виборах, що стоять на порозі?

 

Американці із їхніми справді неперевершеними ІТ-технологіями, я вже не кажу про міць державну, мілітарну і економічну, виявилися не готовими до чергового "Перл-Харбора", на який напали московські щурі із пітерських задвірків.

Але у  здатності і готовності єдиної на планеті наддержави до відплати все менше підстав сумніватися.

 

А що Україна?...

 

Василь Базів