Однією з ключових проблем Збройних сил України є відсутність належних умов для проживання військових у місцях постійної дислокації. Це, у свою чергу, призводить до неукомплектованості ЗСУ та фізичного й психічного виснаження бійців.
Про це під час конференції у прес-центрі «Главкому» заявив представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини з питань захисту прав військовослужбовців, Святослав Стеценко, передає INTV.

«У нас деякі військові частини, бригади, сформовані у 2014 році, зараз взагалі не мають у призначених пунктах постійної дислокації умов для нормального життя і перебування. Так, моніторингові візити до з'єднання частин, які розташовані у Сумській області у містах Конотоп, Обухів, Шостка, Воронеж, свідчать про те, що попри чисельні обіцянки, які робилися публічно, побудувати для військових військові містечка, на цей час зроблено дуже мало і, навіть, те, що було заплановано стосовно будівництва казармених приміщень, наприклад, їдальні у Глухові, не виконано» - розповів він.
За словами Стеценка, у пункті постійної дислокації військовослужбовці живуть у наметах, частково орендують житло у місцевого населення власним коштом, замість того щоб передавати ці гроші власній сім'ї.
Стеценко також повідомив, що в одній з військовий частин, розташованих в Сумській області, збільшилася кількість звернень до лікарів з інфекційними захворюваннями, з загостренням хронічних хвороб.
«Я подивився звернення військовослужбовців до лікарів з інфекційними захворюваннями, загостренням хронічних хвороб, то щомісяця половина особового складу військової частини хворіє через неналежні умови проживання» - сказав правозахисник.
Однак, територія, де розташована військова частина, не належить Міністерству оборони і якщо б Міноборони хотіло щось покращити, то воно не має права здійснювати там ніяких будівельних та ремонтних робіт.
Тому, тут претензії не до військового командування, це - за межами компетенції Міністерства оборони.
Наслідком відсутності належних умов для проживання, пояснює правозахисник, є серйозна проблема із комплектністю військових частин, що значно ускладнює проведення повноцінної бойової підготовки.
«Фактично, ці частини, коли їх виводять із зони бойових дій у пункти постійної дислокації або на полігони, не мають достатніх умов для відновлення фізичного і психічного стану військовослужбовців, значна частина військових мусить відволікатись на господарські роботи, щоб створити якісь умови для свого проживання. Часу й можливості на бойову підготовку не залишається, а це те, чим вони мають постійно займатися у пунктах постійної дислокації поза зоною бойових дій» - сказав він.
З іншого боку, неукомплектованість військових частин призводить до фізичного і психологічного виснаження бійців, які змушені перебувати на передовій не 3-4 місяці, а навіть й рік.
«У цьому році чисельність Збройних сил, яка комплектується зараз за контрактом, є меншою, ніж в ті часи, коли Збройні сили комплектувались у 2014-2016 роках за мобілізацією. Це призводить, насамперед, до значного фізичного і психічного перенавантаження діючих військовослужбовців. Також до того, що перебування на передових позиціях в зоні бойових дій триває по кілька місяців. Якщо раніше це було 3-4 місяці, то зараз це буває і понад 8 місяців, і понад рік» - наголосив він.
Стеценко розповів, що в тих країнах, де прийняті стандарти НАТО, існують нормативи, за якими військовослужбовець не може перебувати в зоні бойових дій понад 75 діб.
«Тоді вже настають такі наслідки для психіки, які потім важко здолати. Натомість, у нас таких нормативів нема» - сказав він, зазначивши, що ця проблема буде ще болючішою у майбутньому. Міноборони, Генштабу та Мінохорони здоров'я варто вжити заходи для захисту військовослужбовців у цьому питанні», - пояснив він.
Правозахисник зазначив, що такий стан речей відбивається не тільки на самих військових, але й на усьому суспільстві.
Він розповів, що під час моніторингових візитів командири підрозділів, які перебувають в зоні АТО, а також в пунктах постійної дислокації неодноразово наголошували на величезній кількості розлучень, «коли дружини, через те, що чоловіка фактично рік, два, три нема вдома, розлучаються і ніякі гроші, які він отримує, цього не компенсують».
З іншого боку, каже правозахисник, через отримані бойові й психологічні травми, відсутність належних умов для фізичної і психічної реабілітації військовослужбовців, накопичуються проблеми у відносинах, як у військових колективах, так і тих, хто вже звільнилися.
Стеценко також повідомив, що існують величезні труднощі у військових з автомобільною технікою, бо її більша частина постачалась до ЗСУ за мобілізацію в 2014-2015 році і вже тоді вона була не у найкращому стані.
«З того часу постачання автомобільної техніки настільки мінімальне, що його просто у військах ніхто не бачить. Вона у набагато гіршому стані, ніж була раніше. Одночасно не постачаються у належній кількості ані запасні частини, ані матеріали для ремонту і значну частину техніки військовослужбовці ремонтують своїми силами, або їм допомагають волонтери. Переважно військовослужбовці пересуваються на волонтерській техніці» - сказав правозахисник.
За його словами, вищезазначені проблеми є майже у всіх військових частинах.
«Останні наші моніторингові візити були у Сумську область, 58 ОМБ, у Миколаїв та Миколаївську область до морських піхотинців. Такі самі проблеми у бригад, які були сформовані протягом 2014-2015 року, спочатку з батальйонів територіальної оборони, а потім вони були переведені на штат окремих мотопіхотних батальйонів. Навіть у 169-му навчальному центрі «Десна», який би мав бути зразком для всіх Збройних сил, теж величезні проблеми» - повідомив Стеценко.
Він розповів, що військове містечко «Десни» переважно заселене пенсіонерами та їх родинами, які втратили зв'язок зі Збройними силами. Попри величезний недокомплект офіцерів і сержантів, насамперед, на первинних посадах, які б мали навчати бійців і сержантів, вони не можуть укомплектувати військову частину, тому що «нема де жити».
«Але це не проблема Збройних сил, уряд мав би побудувати житло в інших населених пунктах, натомість, звільнити житло у Десні і перевести його у ряд службового» - сказав Святослав Стеценко.
Він висловив здивування стосовно позиції уряду, його очільника, у контексті цих системних проблем Збройних сил України.
За його словами, до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана з докладним висвітленням всіх цих проблемних питань неодноразово зверталась Уповноважений з прав людини Валерія Лутковська, але жодного реагування з боку уряду не отримала.
«Відповіді ми отримували не від уряду, а від Міністерства оборони, яке відповідало в межах своєї компетенції. При тому, що у листі на голову уряду було зазначено, що ми звертаємось до вас з проблемами, які поза межами можливостей Міністерства оборони, які потребують реагування саме з боку уряду, бо вони комплексні. Це - ганебне ставлення до власних Збройних сил, до найкращої частини громадян, які, попри те, що більшість живе мирним життям, свідомо пішли виконувати свій військовий обов'язок за таких важких умов» - наголосив правозахисник.
Стеценко повідомив, що згідно з законодавством за неналежне реагування на провадження омбудсмена передбачена адміністративна відповідальність. Однак, коли це стосується системних проблем і не конкретної посадової особи, а органів державної влади, то тут відповідальність не передбачена, тому для прем'єр-міністра Гройсмана вона може бути лише політична.