Поки одні захищають країну від агресора, інші на війні збагачуються, здобувають владу, ведуть бізнес. Такі сумні реалії українського сьогодення. Про це у своєму блозі написав Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина», повідомляє ZIK.

Поряд зі щоденними звітами з передової, які надає штаб Операції об'єднаних сил, досить часто читаємо інформацію і про зловживання, що здійснюють здебільшого керівники стратегічно важливих підприємств.

Напередодні у центрі скандалу опинився Львівський бронетанковий завод. Зокрема, підприємство мало відповідно до угоди поставити Міністерству оборони 40 нових двигунів-46-6 загальною вартістю понад 27 мільйонів гривень. Але, як згодом було встановлено перевіркою, тільки 34 (!) двигуни зі 40 відповідали вимогам угоди.

Очевидно, що як керівництво, так і його працівники наважилися на моральний злочин, піддавши сумніву безпеку кожного українського військового, адже під час найвідповідальнішого бою ці двигуни просто могли б не запрацювати. Тоді б ми знову почули про втрати на фронті, а хтось би у цей час успішно рахував криваві гроші і робив би це без жодної совісті, і навіть без розуміння своєї відповідальності за смерті інших... бо саме так чинять зараз тисячі політиків, керівників підприємств і навіть самих представників військового керівництва.

Суд зобов'язав бронетанковий завод виплатити понад 5 мільйонів гривень штрафу, але чи дійде справа до ініціаторів введення такої схеми? Доволі складне питання, бо, якщо подивитися в комплексі на проблему, то такі зловживання можна знайти чи не на усіх підприємствах, які мають стосунок до оборони нашої країни.

Так, цього тижня стало відомо, що НАБУ працюватиме у справі про розтрату на Житомирському бронетанковому заводі, зокрема з'ясовуватимуть зникнення 42 найменувань комплектуючих до бойових машин на 12 мільйонів гривень. Розслідування триває вже два роки, а винних досі не можуть знайти.

На сьогодні Україна витрачає на свою оборону безпрецедентні 83 млрд грн або майже 3 % від ВВП. До речі, це перший серед країн Європи показник відсотка витрат, що спрямовується на сектор оборони, - наші західні сусіди витрачають на це 1,5 %, максимум 2 % від ВВП. І витрати звісно не можна зменшувати аж доки в країні не запанує мир, проте допускати будь-які зловживання - чи не найбільший злочин перед країною, який тільки можна здійснити.

Також важливий момент, на який варто звернути увагу це те, що закупівля та переоснащення озброєння й військової техніки відбувається цілком таємно, без процедури публічних закупівель, що, очевидно, відкриває широкі можливості для зловживань та неефективного витрачання бюджетних коштів. Між тим, обсяги фінансування цього напряму з початку воєнних дій збільшилися мало не в 10 разів.

Розумію, що в умовах російської агресії, коли військо ще чотири роки тому було практично знищене, критикувати Міноборони - справа невдячна, але передовсім мушу закцентувати увагу на тому, що робота у цьому відомстві має вестися на найвищому рівні, адже будь-яка похибка в майбутньому вартує життя молодого хлопця, який залишив свою родину для того, аби захистити кожного з нас, аби обстояти свою країну. Приймаючи корисливі рішення, чиновники повинні пам'ятати про волонтерів, які останнє везуть на передову, про мешканців прифронтової території, про кожного українця, який у своїх молитвах найбільше просить миру...