1410 Відбулася Грюнвальдська битва між військами Тевтонського ордену та об'єднаною польсько-литовсько-українською армією під командуванням князя Вітовта і короля Ягайла.

Битва стала вирішальною у ході "Великої війни" 1409-1411 років і відбулася поблизу сіл Грюнвальд (тоді - Грюнефельде) і Танненберг - нині Стембарк (тоді - землі держави Тевтонського ордену, нині територія Польщі).
Перемога союзницьких військ у Грюнвальдський битві підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила його експансію на схід.

1 лютого 1411 року було підписано Торунський мир, за яким орден повертав на користь Литви Жемайтію, а Польщі - Добжинську землю. Крім того, орден мав сплатити чималу контрибуцію.

З історичних джерел відомо про українського лицаря, який особливо уславився своїми героїчними вчинками при Грюнвальді. Це був Іванко Сушик з Романова, що під сучасним Львовом: 17 липня 1410 року він був особливо відзначений королем Ягайлом-Владиславом та дістав у володіння два села - Баришовка і Верхній Зубов, що "у землі Галицькій" за те, що проливав кров у Грюнвальдській битві.

У 2005 в Україні у серії "Історія війська в Україні" була на честь героя випущена поштова марка із зображенням лицаря Івана Сушика.

Прославився в битві захопленням ворожої хоругви і загін Бартоша Головацького з Теребовлі, за що останній отримав привілей від короля Ягайла на право розбудови міста на лівому березі річки Гнізна та звільнення від податків. Пан Фредр з Плешовець в нагороду за подвиги у війні з Орденом отримав від володаря Ягайла кілька сіл під Кам'янцем (Суржу, Кадиївці та Фридрівці) із зобов'язанням - і далі воювати на поклик короля.

З числа земських хоругов король Ягайло особливо відзначив Холмську. На честь її подвигів в місті Холм 1417 року було засновано храм в ім'я Розіслання Св. Апостолів - адже саме в день цього свята відбулася битва під Грюнвальдом.

Нині щороку під Грюнвальдом відбувається інсценізація битви, у якій беруть участь реконструктори з багатьох країн Європи, в тому числі з України.

 

1799 Французький лейтенант П'єр Франсуа Бушар знайшов Розетський камінь.

Сталося це в Єгипті, поблизу невеликого міста Розетта (нині Рашид), що неподалік від Олександрії. Гранітна плита була вкрита вибитими на ній трьома ідентичними за змістом текстами, в тому числі двома на староєгипетській мові - написаними староєгипетськими ієрогліфами та єгипетським демотичним письмом, та однією з давньогрецьких мов, койне.
Давньогрецька мова була добре відома тогочасним лінгвістам, тож текст цією мовою було одразу ж прочитано. Таємниці демотичного тексту вдалося відкрити досить швидко.
А ось з єгипетськими ієрогліфами було складніше.

У 1822 році французькому досліднику Жану-Франсуа Шампольйону

вперше вдалося розшифрувати напис.

Розшифровка стародавньої мови стала загальним надбанням після публікації його праці "Єгипетська граматика" у 1841. Результати дешифрування дали поштовх подальшому активному вивченню єгипетської ієрогліфічної писемності, а французького вченого за це відкриття було нагороджено орденом Почесного легіону. Між тим нещодавно стало відомо, що перші кроки у розшифровці єгипетських ієрогліфів було зроблено майже за тисячу літ до Шампольйона. Це вдалося зробити середньовічному арабському вченому Ібн Вахшийя ан-Набаті,

авторові укладеного на початку IX ст. н. е. рукопису "Пристрасть пізнання написаних знаків", в якому розкриваються значення деяких староєгипетських ієрогліфів.

 

1920 Управління вищих шкіл Києва ухвалило створити Київський вищий інститут народної освіти, якому радою професорів було присвоєно ім'я Михайла Драгоманова (нині - Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова).

Новоутворена висока школа розпочала роботу на базі Київського університету Св. Володимира та Вищих жіночих курсів. Того ж року в інститут були влиті народні університети, географічний, Фребелівський та вчительський інститути, а також приватні жіночі педагогічні курси.

Першим ректором інституту став український математик Костянтин Щербина.


Світлана Мормель
Олекса Янів