Успішні реформи в світі зазвичай називають "економічним дивом". Є німецьке, японське, сінгапурське, китайське, корейське, навіть польське "економічні дива". Всі вони будувались на звільненні економіки від зайвого навантаження, прибирання всього, що заважає людям самим собі заробити на прожиток. Більше того, Лі Кван Ю, "автор сінгапурського дива", окремо зауважував - якщо ви хочете, аби люди захищали державу, вони мають в ній мати свою частку. Не важливо яку, хоча краще - власність чи бізнес.

Україна, схоже, вирішила поставити антирекорд в цій практиці - продемонструвавши світу, як НЕ треба проводити реформи, і як загалом непогані стартові умови для розвитку можна легко перетворити на початок одного із найглибших бачених світовою спільнотою негативних циклів. А свій же народ довести до того, щоб він на цілком серйозно розглядав розвал держави, як не найгірший варіант розвитку подій.

Поняття негативного циклу в економіку ввів Джон М. Кейнс, американський економіст минулого століття, який розглядав кризові суспільства, причини розкручування кризи, і її подолання. Безумовно, для кожної країни вони різні. В українських умовах він має наступну форму:

- зменшення купівельної спроможності населення веде до зменшення попиту,
- зменшення попиту веде до зменшення пропозиції,
- зменшення пропозиції веде до зниження обсягів виробництва,
- зменшення обсягів виробництва веде до збільшення безробіття, а потім і до банкрутства цілих підприємств,
- збільшення безробіття веде до зменшення доходів населення, в т. ч. заробітних плат,
- зменшення доходів населення веде до подальшого зменшення попиту - і так аж поки не виникне гуманітарна криза, коли працююча людина нездатна себе прогодувати.

На останніх етапах цього негативного циклу будь-який, найліберальніший та найпатріотичніший уряд, буде просто змушений радикально збільшити видатки з бюджету, або розкрутити інфляцію, надрукувавши "зайві" гроші - щоб не допустити соціального вибуху. Люди на межі виживання, не думатимуть ані про державу, ані про рішучо-радикальні реформи, ані навіть про ворога, що наступає. Вони будуть думати, як прогодувати себе і своїх дітей - і не особливо перебиратимуть методами, як це довела історія нашої же країни, яка 73 роки провела під пануванням комуністів, які прийшли до влади саме на хвилі такого соціального вибуху. При цьому дохідна частина цього самого бюджету сильно скоротиться, і йому доведеться, або влізти в борги, або "розкуркулити" якийсь прошарок населення, аби нагодувати решту.

Негативний цикл, насправді, для української економіки характерний вже давно, він розпочався ще в 2010 році, коли до влади прийшла команда економічних грабіжників на чолі із Віктором Януковичем. Вони поставили перед собою за мету переділити всю власність в країні таким чином, щоб у всьому прибутковому мати свою гарантовану долю. А найпростіший спосіб це зробити - поставити підприємства в таку ситуацію, що без хабарів і без сприяння "смотрящого" бізнес вести не можна було. А це перш за все фіскальний тиск (який навіть спричинив Податковий Майдан), від якого підприємство тут же звільнялось, якщо "змінювало власника".

 

Процес переділу власності та фінансових потоків був таким масштабним, що викликав величезний спад надходжень до бюджету - адже малі та середні підприємства, не витримуючи фіскального тиску, просто закривались, закриваючи рахунки і звільняючи працівників. І бюджетну політику регіонали були змушені переглянути - потроху збільшуючи тиск і на простих громадян, які тепер ставали практично єдиним ресурсом, з якого можна було взяти гроші, перш за все методом перманентного росту цін і зниження купівельної спроможності - за допомогою жорстко фіксованого курсу долара, який купувався "проїданням" золотовалютного запасу України.

Отже, до 2014 року українське суспільство підійшло із реальною можливістю швидкого обвалу навіть не в негативний цикл, а в негативний штопор. Вже один тільки фіксований курс валют за рахунок ЗВР - уже давав потенційну двозначну інфляцію.

Так, власне, і відбулось. Вже в квітні 2011 р. гривня сильно "просіла", підвищившись з 8 грн./дол. до 12 грн/дол. От з цього моменту можна відраховувати обвал країни в негативний штопор.

Взагалі, аналізуючи "політику виходу із кризи", за яку в 2014 р. взялась щойно утворена післямайданна коаліція (вона майже збереглась в тому ж складі, що й тоді, якщо враховувати, що "Народний Фронт" - це "ушельці" з "ОО Батьківщина", яким дали по руках при спробі рейдерського захвату партії), найкраще застосувати слово "дилетантство". Наприклад, для того, щоб стабілізувати банківську систему, розпочали масову видачу рефінансування приватним банкам - замість проведення аудиту і розслідування, яким же чином банки ухитрились навіть статутного капіталу позбутись. Або, коли інфляція далі почала розкручуватись, в НБУ почали підвищувати ставки по кредитам. Спочатку до 14% (в листопаді 2014 р.), а потім і до 30% (4 березня 2015 р.). Тобто, прекрасно знаючи, що в кризових умовах на бюджет можуть лягти додаткові витрати - з нього вийняли астрономічну суму в 108.9 млрд. грн.. А після того, як лишили в бюджеті таку фантастичну дірку - радикально підвищили ставку, закладаючи тим самим дедалі більше удорожчання українських товарів (які в більшості виробляються малими підприємствами, а отже, там собівартість має суттєву кредитну складову), і ще більшу інфляцію.

Обидва вказаних вище методи, до речі, інфляцію таки знижують - але не в кризовій економіці, а перегрітій, де інфляція викликана з чисто фінансових причин. Таке враження, що методи боротьби з інфляцією уряд просто піддивився у Вікіпедії, але забувсь подивитись на практичні аспекти їх застосування.

Більше того, з невідомих причин уряд всіляко гальмував і відкладав залучення в країну інвестицій, які могли б зупинити негативний штопор - адже це перш за все "довгі" і порівняно дешеві кредити під всього кілька відсотків. Але обсяги інвестицій за 2014 р. впали майже на 20% у порівнянні навіть із Україною часів Януковича - коли інвестори звідси тікали світ за очі. Що цікаво, обсяг інвестицій в 2015-му так і коливається на рівні 40-45 млрд. дол., із невеличким трендом до зниження. Тобто, ніякої діяльності, спрямованої на збільшення інвестицій, урядом не велося взагалі.

При цьому не можна казати, що уряд із викладками Кейнса не знайомий. О, ні, він дуже навіть добре обізнаний із одним із основних постулатів теорії Кейнса - що в кризових умовах люди перестають витрачати всі свої гроші, і всі можливі "вільні" гроші переводять або у валюту, або у щось, що має незалежну від стану економіки цінність. Тільки зробили з цього інший висновок. Якщо Кейнс пропонував навпаки, знімати навантаження на ринок, щоб люди могли купувати більше товару на ті ж самі гроші, то наш уряд вирішив - а давайте ми зробимо так, що люди будуть змушені витрачати ВСІ свої гроші, включаючи вже накопичені. А ми потім через бюджет їх будемо розподіляти на соціальні видатки та інвестиційні програми, і таким чином переживемо кризу.

Для цього уряд просто зробив комунальні послуги - які громадянин не може не платити - в рази дорожчі. Таким чином, у громадян не повинно було лишитися вільних грошей для накопичення, і вони витрачатимуть не лише 100% заробленого в місяць, а й свої "панчішні накопичення". В цій логіці є як мінімум дві фундаментальні помилки, які демонструють ступінь реальних знань наших урядовців про економіку. По-перше, "панчішні накопичення" завжди оцінювались по рівню позабанківського обігу валюти. Але це не тільки накопичені під матрасом долари, а й контрабанда, різноманітні тіньові оборудки, хабарі, зрештою. Крім того, "панчохи" чимало потоншали ще в часи Януковича, коли розпочався ріст цін навіть на такі елементарні продукти, як гречка. В результаті реальний обсяг збережень в панчохах по факту десь вдесятеро менший, ніж прийнято вважати. І по-друге, не можна змусити людину заплатити більше. ніж вона заробляє - у неї просто нема таких грошей. Тому підвищення тарифів зовсім не означає збільшення надходжень в бюджет, а означає наростання валу неплатежів.

Ось чому бюджет 2015 року виявився провальним. Він не тільки не поламав негативний цикл, а дедалі більше його поглибив - адже ріст цін не зупинився, як очікувалось, і дедалі більше продовжується падіння ВВП, як і зниження роздрібної торгівлі.
А бюджет 2016 року не тільки не бореться із цим негативним штопором, а й дедалі його поглиблює. Він радикально посилює тиск на малий і середній бізнес (адже 2014 р. показав, що збільшення тиску на громадян до підвищення надходжень не призводить). Цим він закладає:

а) дедалі більший ріст цін на українську продукцію - адже підприємці збільшать націнку відповідно підвищеним податкам;

б) ріст цін при заморожених заробітних платах (хоча вони не просто заморожені - вони по факту зменшуються, адже підвищення мінімальної заробітної плати на 12% менше навіть за запланований урядом рівень інфляції) опустить купівельну спроможність громадян до рівня убогості, а отже, роздрібна торгівля буде продовжувати падати;

в) радикальне збільшення безробіття тільки за рахунок закритих МСБ, нездатних платити підвищені податки (вже за 2014 р. закрилось більше 5 тис. тільки малих підприємств харчопрому, і це без підвищених податків). До них слід додати ті МСБ, які закриються через подальше падіння роздрібної торгівлі. До них слід додати вчителів, науковців та лікарів, які позбудуться роботи через заплановане скорочення видатків по цим статтям;

г) необхідність дедалі збільшувати видатки з бюджету на різного роду субсидії та допомогу по безробіттю, причому просто задля того, щоб не допустити соціального вибуху;

д) необхідність дедалі збільшувати міжнародні запозичення, перетворюючи Україну на державу-прохача, яка в буквальному сенсі цього слова живе на кредити, а такі держави довго не живуть.

Все це створює негативний цикл небачених масштабів.

Схоже, український уряд поставив собі за мету максимально розкрутити негативний цикл саме до тієї останньої межі, і забезпечити стовідсоткову реінкарнацію яких-небудь чергових комуністів, або в наших умовах - Партії Регіонів, яка по своїй суті була нео-радянською. Або добитись краху економіки і перетворення України на зону гуманітарної катастрофи. Ось чому Юлія Тимошенко назвала таку діяльність уряду "агресивним дилетантизмом" і "неадекватністю".

 

Можемо навіть потрапити в підручники чи навіть Книгу Рекордів Гіннесса. Там для нас відведуть спеціальну категорію - "анти-економічне диво".

 

Вячеслав Ільченко