На правду, танцювання по колу на сільськогосподарському реманенті, моделі "граблі звичні", вже сміливо можна називати улюбленою розвагою нашого політикуму.

Небажання чи неспроможність робити висновки з власних помилок, відірваність від реальності і повне ігнорування очевидного, цього разу породили доволі недолугий, але напрочуд щирий текст.

Загальний контекст зрозумілий: відставки А. Яценюка не буде, принаймні поки що. Але окрім основного месседжу, у тексті є багато тез із серії «оговорки по Фрейду». Багато з них заслуговують окрему увагу та, особисто у мене, викликали весь спектр емоцій, починаючи від сміху й доходячи до обурення та здивування. Для збереження часу читача, наведу лише основні, які не можливо проігнорувати.

Тож по тексту. "За рік, що минає, спільними зусиллями Президента, Верховної Ради та Уряду вдалося зупинити наступ агресора..." - і одразу ж, із першого речення вже знайома обмовка. Минулий раз було хоча б «...і без волонтерів...», а тепер повне ігнорування ролі суспільства, її найпасіонарнішої та ефективної частини: волонтерів, добробатів, офіцерів ВСУ... Складається враження, що той, хто писав цей текст живе в паралельному вимірі.

"Децентралізація стала реальною зміною системи влади, яку виборював Майдан.." - дійсно? Тут два моменти: стала і виборював. Стосовно першого, це намагання видати бажане за дійсне, бо її становлення - процес не одного року і ми тільки на його початку. Куди показовіший другий момент - змістовного не розуміння. Дозволю собі нагадати, що Третій майдан отримав назву "Революція гідності", бо стояв за шанс на гідне майбутнє, за трансформацію владного апарату та системи суспільно-політичних відносин, за декриміналізацію влади і т.д.

Децентралізація - це лише одна з опцій й інструментів, а не самоціль, і за неї на майдані, якщо хтось й думав, то в останню чергу.

Далі надається перелік "... першочергових завдань найближчих тижнів:.." - чому тижнів, не зрозуміло? Це такий собі "строк придатності" цих домовленостей чи термін життєздатності «тріумвірату»? Тим не менше, пропоную подивитися окремі позиції списку:

1. «Посилення боєздатності Збройних Сил України;» - перепрошую, це першочергове завдання на "найближчі тижні"?!! Нагадує наказ про посилення антитерористичних заходів на кордонах України (на другому році війні) після терактів в Парижі. Послідовність наше «фсьо»

2. «Ухвалення змін до податкового законодавства, які запропоновані Кабінетом Міністрів України і визначені Президентом України як невідкладні;» - по-перше, особисто мене, і я думаю багатьох інших, турбує не стільки швидкість, скільки якість, а перший урядовий варіант не витримував жодної критики; судячи по реакції профільних експертів, другий обсягом в 700 сторінок - нічим не кращій за перший. По-друге, це поле відповідальності Верховної ради і не логічно, що воно є предметом домовленостей між Президентом і Прем'єром. На скільки мені відомо, пан Гройсман цим підписом представляв особисто себе, а не ВРУ, оскільки не було узгодженості з парламентарями.

3. «Прийняття Закону «Про державний бюджет України на 2016 рік;» - по процедурі: обурює зволікання із підготовкою проекту, розрахунки базовані на кавовій гущі. По суті: дуже влучно цей бюджет охрестила Ю.Тимошенко: "Це прощальний бюджет, або з Кабміном, або з надіями на реформи...".
Далі у заяві іде мова про потребу в єдності Президента, Верховної Ради та Уряду, і "питання про зміну Прем'єр-міністра - не перебуває на порядку денному". Звісно, Прем'єр, як наслідок і Уряд, із рейтингом на рівні статистичної похибки - це, мабуть, додатковий фактор стабілізації ситуації, запорука стійкого розвитку та взаєморозуміння у суспільстві?!! Перепрошую, при сьогоднішньому рівні соціального напруження, конфліктності в парламенті і розбалансованості політичної системи «питання про зміну Прем'єр-міністра» стоїть на порядку денного, хочемо ми того чи ні. І у скількох заявах не казали би халва - солодше на стане (навіть якщо цілій країні (РФ не рахуємо).

«Потрібно поставити понад усе інтереси України, вгамувати політичні пристрасті і показати політичну культуру гідну європейської країни.» - до питання політичної культури: Аваков-Саакашвілі, Барна, Тєтєрук... навіть не смішно.

«Ми засуджуємо істеричну антивладну, антиурядову та антидержавну кампанію, організовану корумпованими олігархами.» - це як??? Це ми так остаточно розписалися в існуванні олігополії в Україні, і навіть в її корумпованості? Нобілевску премію в студію, бо Аристотель та інші, мабуть заходяться від сміху на тому Світі.

«Також, ми вважаємо неприйнятними будь-які форми взаємопоборювання всередині парламентської коаліції як такі, що "ллють воду на млин" ворогів української державності та демократії.» - сподіваюся, що під "будь-які форми" мається на увазі пляшко-склянко (і подібне) прикладство, а не плюральність думок та здорову конкуренцію пропозицій.

«Слава Україні!» - не підкопаєшся, - Героям Слава!

Резюме. Було би смішно, якби не було так сумно. Заява повинна би була стати актом легітимації цього рішення і розподілу відповідальності за нього, але нашвидкоруч написаний текст, ще наявніше показав перебування влади в іншому вимірі, її відірваність від реалій народу і неспроможність пошуку нестандартних рішень для виходу з кризи. Подібні заяви трьох вже були в новітній історії України, жодна із них не була ефективним інструментом.

Отже на горизонті вже видніються старі заіржавілі, але вже майже рідні граблі; і нам залишається й далі працювати на благо Батьківщини не очікуючи визнання, та сподіватися, що подальші дії Прем'єр-міністра будуть кращими за текст цієї заяви.