Днями ми розглянули звітну частину послання. Тріумватори не тріумфатори, їхній річний звіт і на школярську «трійку» не тягне. А що ж вони пропонують?

 

 Плінтус реформ


 Стратегічна перспектива надихає: «якнайшвидше членство України у Європейському Союзі і НАТО», а поточна - відлякує: «не зупинятися на половині дороги».

Не треба бути геодезистом аби зметикувати: якщо й далі рухатись до  Кучменістану, то у ЄС із НАТО не потрапиш. Хибною дорогою їдете, панове!

Якщо ні зі звітом, ні з перспективним плануванням не до ладу, то може краще із сьогоденням?

«Серед першочергових завдань найближчих тижнів» тріумвіри відзначають сім.

 

 

Позаяк, то повсякденна робота їх, та очолюваних ними органів, хай вони її і роблять. Зупинимось лише на тому, що вже можна оцінити.

 

Пункт 2: «ухвалення змін до податкового законодавства, які запропоновані Кабінетом Міністрів України і визначені Президентом України як невідкладні.». І далі: для ухвалення цих рішень «у четвер, 17 грудня, має відбутися позачергове засідання Верховної Ради України.».

Засідання відбулось, зміни провалені. Настільки аргументовано, що ні додати, ні заперечити нічого.

І хто б то мав після цього подати у відставку?

 

Пункт 6: «завершення процедури внесення поправок до Конституції України щодо децентралізації.».

Написано неясно, наче їжачком, що у тумані заблукав, а йдеться про прийняття у цілому президентського проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)», реєстраційний № 2217А.

Проект попередньо схвалений 31 серпня на позачерговій сесії. Розмежування «за» чи «проти» пройшло не по лінії децентралізації, а по статусу окупованих районів Донбасу.

По вісімнадцятому пункту Прикінцевих та перехідних положень: «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом.».

Загвіздка у тому, що проект цього закону до парламенту не внесено, а схвалювати «кота у мішку» не годиться. Тим більше, що питання доленосне.

Не слід було голосувати й за попереднє схвалення, і вже зовсім неприпустимо - заостаточне. Тож позиція коаліційних «Батьківщини» і «Самопомочі», які цього не зробили, є логічною, відповідальною і патріотичною.

Втім, питання це настільки важливе, нагальне і об'ємне, що потребує окремого розгляду. Що ближчим часом і зробимо, а поки обмежимось головним: вимоги до закону про «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей», визначені Мінською угодою , містять ознаки акту про капітуляцію.

 У разі їх імплементації, Україна візьме усю відповідальність за окуповані території без належної повноти влади. Мабуть тому, тріумвіри не включили Мінську угоду від 12 лютого 2015 року, до свого річного звіту.

Показово, що від України підписав цей документ року, не хто інший як Л. Кучма.

 

Отож законопроект № 2217А попередньо схвалений 31-го числа, остаточно слід прийняти 32-го.

 Окремого розгляду потребує і конституційний законопроект із судової реформи. Аби не вийшло як із судовою реформою - 2001: прийняли понад десяток капітальних законів, а результат - необхідність нової судової реформи!

Проте, хоч тріумвіри і віднесли це питання до першочергових, насправді це справа не коротких тижнів, а довгих місяців. Буде час розглянути.

 

Плінтус відповідальності


 Що «не все в порядку у Королівстві Данськім», визнає навіть оптимістична заява трьох. Ще й винуватців викриває: анонімні олігархи! Палочка - виручалочка усіх невдах, як та невістка з анекдоту.

Якщо ж під олігархами розуміти ту частину великого бізнесу, що наразі кермує державою, то необережно жбурлятись каменюками зі скляного будинку.

Занижене почуття відповідальності загалом не диво, але тут зашкалює: «Питання про зміну Прем'єр-міністра - не перебуває на порядку денному.».

Так заперечують лише те, що насправді має місце. Як казав ходжа Насреддін: «Не думайте про білу мавпу».

Ось питання про відставку президента дійсно не стоїть. Так нікому й на думку не спадає її спростовувати! А тут прямо за Фрейдом: вибовкати те, що на підсвідомість тисне.

Хоч з іншого боку питання дійсно не стоїть, бо відповідь уже готова: не йти з посади має Прем'єр - бігти.

Ритуальними заклинаннями питання не відставити, у парламенті воно з необхідністю постане у зв'язку з річним звітом уряду, а у суспільстві - в зв'язку з подальшим погіршенням життєвого рівня.

Провал у парламенті податкових ініціатив уряду минулого четверга, це не дзвіночок - дзвін.

Трагедії жодної: навіть Цезарю знайшлась гідна заміна, а вже Арсенію Петровичу - й поготів.

 

Борис Беспалий

20.12.15