То потухне В. В. Медведчук, то погасне, а чадить повсякчасно, живий Курилка. Засмічує інформаційний простір з наростанням: чи то артпідготовка до президентських виборів, чи то - до чергового витка російської агресії? І що з тим робити?

А з чим власне? Хто такий наразі Медведчук?

Як український політик він давно спалився: на парламентських виборах-2006 Опозиційний Блок «Не Так!» (предтеча теперішнього «Опозиційного блоку»), де Медведчук був третім, зайняв 11-те місце з 1.1% голосів.

Зробив «Не так» і вже «Не світить».

Відтоді, ні у виборах, ні у владі він участі не брав, і як публічний політик - нуль. Але нуль підступний: спереду ніщо, а ззаду - подесятеряє. От і примостився Медведчук позаду кума (з 2004-го) В. В. Путіна. Як слухняна маріонетка, особистий порученець.

 

Кандидат у лузери

 

Тільки за останні три роки Російську Федерацію схопили за руку (чи то пак за клавіатуру) при втручанні у вибори або референдуми у п'яти провідних країнах НАТО: Великій Британії, Іспанії, Німеччині, США, Франції. Йдеться і про втручання у нещодавні італійські вибори.

Що ж казати про суміжну Україну, яку росіяни завжди тримали за власну вотчину, мережили наші вибори вздовж і поперек? Вважати, що для президентських виборів-2019 зроблять виняток - верх наїву. І кум Медведчук - один з інструментів їхнього втручання.

Який, одначе, інструмент? Кандидатський?

Малоймовірно. Кремлівські праймеріз він безнадійно програв. І не тільки колезі по «Не Так» Ю. Бойку (5-й номер списку). Перспектив на пристойний результат жодних, а у проросійських кандидатів хоч крихту та надкусить.

Для технічних знадоб: лайномет, псувач виборчих комісій, скаржник, позивач тощо є поплічники меншого калібру. Та й не його це масть, він не публічний скандаліст - радше суфлер. Зброя суфлера - інформація, підказка, викид тексту. Про що і мова.

 

Територія брехні

 

Інформаційне джерело «Медведчук» теж не самостійне - путінське: агітатор Путіна, пропагандист Путіна, флюгер Путіна. Підписано: «Медведчук», читаємо - «Путін».

Звідки ж тоді питання: як ставитись до його інформації?

А як на війні ставляться до агіток ворога? Поширення - злочин, матеріал винятково для спецслужб: від контррозвідки до трибуналу. Нехай займаються. Іншим - згубно копошитись у непотребі, в марній спробі виділити зернятка істини з копиці плевели.

Яка тогобічна агітка варта суспільної уваги? Ніяка! Ігнорувати дезу як клас, локшиномет - як джерело.

Рецепт тисячоліть: не змішувати отруйне пійло з цілющим джерелом, а наглухо його законопатити: нема вражини - нема проблем. Як повчав Козьма Прутков: «Якщо у тебе є фонтан, заткни його».

Це сказав Медведчук? Значить цього не говорив ніхто.

 

Пастка для простаків: полеміка, спростування, використання

(Посвята романтичним нащадкам Пінкертона і Шерлока Холмса)

 

Усвідомлюю: медведчукові нісенітниці спокушають спростувати їх, заперечити, дати відсіч. Усвідомлюю й спокусу використати їх на шкоду власним конкурентам.

Наміри ці ілюзорні. Власне, не самі наміри, а спроба досягти їх на полі Медведчука, обіграти шулера його ж крапленою колодою.

Зараз його головне завдання - розкрутка, засвітка в інформполі: звучати гучніше, зомбувати - глибше. І не так важливо з яким знаком: плюсом, мінусом чи запитання.

Тож тези гострить, формулює полемічно, перемежовує правду й вигадки - аби влучити в інформаційний епіцентр. Далі отруйні клапани відкриються на повну силу. І менше всього тут до справи пошук правди, доброякісної інформації, українського інтересу.

Тож будь-яка увага до медведчуківських опусів об'єктивно є його розкруткою: коментарі до постів, поширення їх цілковито чи у витягах, навіть сам факт їх читання підвищує його статистичний рейтинг. Соус байдужий, коли фарш тухлий, а начинка отруйна.

Свідомо хтось розкручує Медведчука чи несвідомо «в темну» - байдуже: шкода вона шкодою і є. Натомість, слід чинити так, як з ворожою пропагандою - не давати ходу, блокувати, не поширювати, власне, не звертати уваги.

 

Простір бойкоту

 

З Медведчуком ясно: бойкот, бойкот, повний бойкот. Та ж він не одинак - гвинтик путінської пропагандистської машини. Має і посіпак і медіа-ресурс.

Я від цього не в захопленні, однак писати про все і одразу - це все одно, що писати про ніщо. Так, його ресурси теж потребують нашої зворотної реакції. Але ресурси різні, тож і реакція неоднакова. А спроба вирішити все і одразу - апробований спосіб не вирішити нічого.

Тут і зараз - лише про реакцію (точніше не реагування) на інформацію безпосередньо від В. Медведчука: не читаємо, не коментуємо, не поширюймо - бойкотуємо! Доки від кремлівського ТВ до ТВ київського не надійте розпачлива вказівка: «Не тратьте, куме, сили...».

 

 

Борис Беспалий

12.09.2018