Поки мережа поділилась на тих, хто пише, як Юля добре тримала удар і красиво умила модератора форуму YES, і на тих, кого цікавлять нові туфлі Тимошенко, я хотів би поговорити про декілька цікавих деталей.


Перш за все, це була промова людини, яка має право говорити від імені не лише своїх виборців, а й всього народу країни. Саме так повинен був прозвучати виступ національного лідера країни, який глибоко бачить суть державних проблем, і має чітке бачення, як вони можуть бути вирішені. Юля також чітко розставила акценти - нам необхідний мир, але не ціною капітуляції, територіальна цілісність має бути відновлена в повній мірі, а країна повинна стати економічно сильною і мати ефективну систему керування. Про це, можливо, треба буде написати окрему статтю.

 

Але було ще два аспекти, які всі пропустили, але вони є надзвичайно важливими.

Вона чи не єдина звернула увагу, що існуюча політика "ні мира, ні війни" представляє собою повзучу інституціоналізацію відторгнутих територій як вітринних міні-держав. Йдеться не лише про те, що за втрачені чотири роки люди звикли до нової реальності і до ліній кордону, силоміць проведених агресором. А й про те, що така постановка питання дозволяє переконати світову спільноту в можливості закінчення конфлікту, просто узаконивши статус-кво. Адже в Криму уже побудована російська інфраструктура, а в "новоросійських республіках" є свої національні банки і навіть виробництва. Насправді воно базується в Росії, а в Донецьку чи Луганську просто ліплять наклейки - але кому яка справа, головне - картинка. Дипломатія наша уже багато років бездіє, ще з часів звільнення Дещиці, а відтак на Заході уже починають циркулювати плани, які передбачають утворення нового Придністров'я і нових Курильських Островів.

 

Юля чітко сказала, що такої ціни не прийме жоден українець, і нам необхідне повноцінне відновлення територіальної цілісності. І це відновлення не повинно бути куплене ні капітуляцією, ні впихуванням в країну анклавів, які контролюються зовні, ні гібридними заходами про співкерування, абощо. І замість якихось особливих домовленостей, типу Мінських, нам необхідно добиватись виконання принципів, які ще в 90-ті роки були очевидні для всіх.

 

Друге, що було чи не вперше сказано - нинішня українська система представляє собою продовження радянської брежневської системи. Я б сказав навіть точніше, кучмізм - це брежневізм мінус ОБХСС. Адже все співпадає: і надміру роздутий бюрократичний апарат, який став уже настільки неповороткий, що люди просто змушені шукати "обходи" і "короткі шляхи" (а там їх радісно чекають з простягнутою рукою десяток корупціонерів на кожному метрі). І система керування, яка побудована на майже феодальних правах місцевих еліт, із телефонним правом і безкарністю (зараз модно говорити "франшиза" - але це насправді феодалізм). І вожді-генсеки-гетьмани, які бажають не правити, а перерозподіляти потоки чи в кращому випадку праздно проводити свою каденцію, паразитуючи на патріотичній мішурі. І майже провалля між "задзеркаллям", в якому живе еліта, і сірою похмурою повсякденністю, в якій живе переважна більшість громадян - причому цю еліту зовсім не обходять проблеми підзвітного народу. Брежневський застій був втіленою мрією радянської еліти, і тільки такий лад вони здатні відтворювати, адже тільки в таких умовах вони можуть існувати.

 

Юля чітко сказала, що такий лад українців не влаштовує. Наша молодь, креативний клас і бізнес здатні об'єднатись, виробити спільну платформу і збудувати нову інноваційну та ефективну економіку. Їм просто треба створити умови і дати шанс.

 

І ще вперше можна було побачити різницю, як різні політики відповідають на незручні запитання. Юля від них не бігає, не ховається і не заявляє "вийдемо, я тобі роздокажу", а сміливо просить підробиці. Вона завжди знає питання краще за свого опонента, і готова говорити предметно. Думаю, що навіть якби модератор задав питання про ринок землі чи там, медичну реформу, Юля тут же блискавично оглоушила його фактичним матеріалом. Адже практично всі 144 реформи у нас - не більше ніж паперовий тигр. А її манера звертатись до аудиторії підключає до дискусії весь зал, змушуючи всіх задаватись питаннями, а не просто слухати, що скажуть.

 

 

А іще Тимошенко уміє чітко розбивати фрейм опоненту, цілячись в основу його аргументації, після чого йому лишається тільки тихо сповзати з питання.

 

Ну, і звісно же, чи не вперше за всю історію нашої журналістики, в "надзвичайно злободенних статтях" правильно вказали ціну нових юліних туфлів - 800 доларів. Хоча після того, як в них побували юліні ніжки, їх ціна явно підніметься на кілька порядків - адресу зацікавлених в такій покупці осіб ви можете самі угадати.