Якось одному знайомому декану університету я сказав жартома напередодні вступної кампанії:

-      Настають ваші жнива. Будете врожай збирати з папіків за вступ у вищу касту їхніх  мажорів.

-      Та які то жнива для нас, - забідкався професор. - У нас комбайнер - ректор, а ми, декани, йдемо позаду нього і колоски збираємо.

 

У всілякому ділі від  ректорів до президентів є свої мінори, що колоски збирають. І здавалося б, який сенс тинятися  позаду комбайнерів широким електоральним полем - для чого кандадатами у президенти реєструються люди, які ніколи цими президентами не стануть. Для чого виставлять себе курям на сміх?

Про їхній кандидатський онанізм знають їхні знайомі і родичі, з них мали би сміятися вдома їхні дружини, батьки і діти, а вони, неначе неприкаяні, від виборів до виборів, збирають свої колоски на сміх воронам і гризунам, що роблять те саме позаду комбайнів.

 

На перших виборах 1990 року ставленник колоніальної номенклатури, другий секретар ЦК КПУ Кравчук перебував на своєму флангу у гордій самотності, хоча його компартійна братія могла випустити поруч з ним цілу кагорту номенклатурних клонів.

Але не випустила, хоча у рядах комуністичної боярщини Леонід Макарович мав незліченну кількість ворогів за його націоналістичні ухили. Зціпивши зуби, ніхто не посмів посягнути на спільний вибір, бо тільки будучи єдиним зі своєї зграї, цей спільний номінант міг принести перемогу цій зграї, що й сталося.

 

Натомість із протилежного, антикомуністичного флангу на електоральні жнива позаду комбайнера Чорновола вийшла ціла кагорта збирачів колосків.

 Поясніть мені нині - для чого тоді, на тих перших виборах, зареєструвався кандидатом академік Юхновський, активно відстібуючи колоски від десидента Чорновола?

 

 Його головною довіреною особою від "Юго-Востока" був директор Південьмашу Кучма. Леонід Данилович навіть виділив для Ігоря Рафаїловича свій персональний заводський літак, який забезпечував повітряні вояжі академічного кандидата.

 

То вже потім  і в іншому серіалі Кучма стане президентом, а Юхновський практично керівником уряду на посаді першого віце-прем"єра.

Але то буде потім. А тоді  Юхновський на літаку Кучми допомагав Кравчуку перемогти Чорновола.

 

Може, академіку закортіло побавитися у політику, та ще налітатися вдосталь і він не розумів, що  робить. Може, й так. Може, не розумів, він же академік від фізики, а не від політології.

 

Перегорнемо кілька сторінок жнивних баталій. Для чого супроти ідейного соратника соціаліста Мороза  в поле вийшов за своїми колосками комуніст Симоненко? Як вони на словах обидва змагалися у прокльонах на адресу будівника дикого капіталізму Кучми, але практично червоний Мороз програв буржую Кучмі завдяки ще червонішому Симоненку.

 

Чи міг би стати коли-небудь президентом вбивця Янукович, якби не Ющенко? Ніколи. Вийшов зі своєї шароварної пасіки "месія" на електоральний лан у 2010-му, і відстібнув від Тимошенко акурат стільки колосків, щоб зек Янукович став президентом, розстріляв людей на Майдані посеред білого дня, а відтак покликав піти війною проти України кремлівського маньяка.

Отакі криваві колоски від затьмареного злобою помаранчевого бджоляра.

 

Нині - знову те саме. Знову зачорніло електоральне поле від збирачів колосків.

От що їх усіх єднає, цих два  чи три десятки кандидатів? Послухайте - усі співають, що мають мрію, мають єдину мету. Змістити Порошенка. Усі вони - проти нього.

 

Але що виходить насправді? У нинішніх жнивах знову два  комбайнери, кожен з яких може стати президентом. І коли фланг від імені влади абсолютно зачищений від збирачів колосків, хоча звідтам, із апаратних окопів міг виповзти Кличко чи Гройсман, Яценюк чи Парубій, але ні, тут один у полі воїн - Петро Олексійович.

А на протилежному, антивладному фланзі услід за Тимошенко - ціла армада збирачів колосків. Більше того, магнат Коломойський вивів на опозиційне поле цілий сміхотворний комбайн, бо на словах жидобандера наче ворог Порошенка, який роздів його догола, але насправді його клон-клоун валить Тимошенко на користь Порошенка. Із другого туру Зеленський вибиває Юлію Володимирівну, а не Петра Олексійовича. Чому б після виборів Коломойському не сказати Порошенку: "Поклади де взяв". І на основі тель-авівського мирного плану  Порошенко поверне "Приватбанк". І не тільки.

 

Як завжди із цими гризунами: теревенять, що воюють із тим, що навпроти, а на ділі - валять того, хто поруч.

 

Закон виборів на те й закон, що він ніколи ине змінюється: міноритарні лузери на одному електоральному полі завжди працюють на перемогу того, хто перебуває на протилежному полі.

 

Коли президентом знову стане Порошенко, то він повинен подякувати за вагомий внесок у його перемогу Гриценку і Ляшку, Кошулинському і Смєшку, Безсмертному і Садовому, Богомолець і Богословській, Ківі і Капліну. Хто там ще? Усіх не перелічиш.

 

Здавалося б, що із тих міноритарних лузерів взяти. А Петро Олексійович візьме.

Колосок до колоска - і уже, дивись, сплели вінок переможцю.  

 

 

Василь Базів