Закон про мову прийнято. Звісно, що більшість із депутатів голосували із застереженнями - цілком розуміючи, наскільки закон сирий. Про це добре написала Альона Шкрум - там ще багато проблем, які потім треба буде виправляти.

 

Але поговорити я б хотів трохи про інше. Закон законом, але для того, щоб українська мова зайняла належне їй місце, необхідна "soft power" - її треба популяризувати, робити модною, і робити мовою політичних сенсів, робити модною і перспективною.

 

Дозвольте мені в цьому плані розказати ще одну історію про Юлію Тимошенко.

Загальновідомо, що вона - один із перших (якщо взагалі не перша) топових політиків, які свідомо зробили українську мову чільною частиною свого політичного образу. Я не сильно перебільшу, коли скажу, що своїм переходом на українську, Юлія Тимошенко свого часу започаткувала програму масштабної "українізації" політичного простору України.

Але історію я вам розповім не про це, а про 2010 рік. Є такий конкурс знавців української мови - Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Заснований він був в 1999 році саме для популяризації та підвищення авторитета української мови в Україні.

Розпочинається він 9 листопада, в День Писемності.

 

Так от в 2010 році XI конкурс знавців української мови... скасували. Справа в тому, що більша частина його бюджету фінансувалась українським Міністерством Освіти - після того як в 2006 р. його перестала фінансувати діаспора. 25 жовтня 2010 р. тодішній міністр освіти Дмитро Табачник (забули уже такого?) підписав постанову, яка те фінансування скасовувала.

На той момент в конкурсі - просто щоб ви уявляли - брали участь 5 млн. дітей з 20 країн світу. Це не тільки міжнародний престиж, а й реально височенний рівень знань. І всім цим дітям уряд М. Я. Азарова і В. Ф. Януковича показав велику дулю.

Вітчизняна інтелігенція відреагувала абсолютно закономірно - вона написала відкритий лист (точніше, челобитну) Януковичу з проханням скасувати це рішення. В числі його підписантів ви знайдете Івана Дзюбу, Дмитра Павличка, Василя Шкляра, Марію Матіос.

Звісно, що цим листом підтерлися.

 

Але 9 листопада 2010 року конкурс був все-таки проведений.

Врятувала конкурс особисто Юлія Тимошенко. Вона знайшла кошти, щоб профінансувати ПОЛОВИНУ всього бюджета конкурса. Про це на спеціальній прес-конференції повідомив Михайло Слабошпицький - виконавчий директор Ліги українських меценатів та один із провідних організаторів конкурсу. Як виявилось, він розіслав всім провідним українським політикам листи із проханням підтримати, а відкликнулась лише вона.

Більше того, Юля запровадила в його рамках свої іменні премії, які щороку вручаються дітям, які доклали найбільше зусиль до вивчення української мови. Це єдиний український топ-політик, який запровадив такі премії. Більше НІХТО не запровадив.

 

При цьому це - 2010-й рік. Вона програла вибори і уже ходила під сфабрикованими кримінальними справами. Вона абсолютно не повинна була цього робити. Але зробила, бо вочевидь, їй просто була не байдужа реальна підтримка української мови.

 

І знаєте, я собі оце думаю - якби всі наші політики так активно популяризували українську мову, як Юлія Тимошенко - то мовна тема давно не була б інструментом розкола та політичного піару.

Робіть висновки.

 

Вячеслав Ільченко