Щось змінилось. На старті президентських перегонів країну заливали потоки ненависті, бруду, наклепів Банківського розливу. Відчуйте різницю.

Щось зосталось. П'ять місяців потому у рейтингах ті ж, і там же: у відриві В. Зеленський, далі купно П. Порошенко, Ю. Тимошенко, Ю. Бойко. Якими були президентські розклади, такими стали партійні. Вакарчуковий «Голос» правила не ламає: пана Святослава у президентському переліку немає не тому, що не було рейтингу, а тому, що не брав участі.

 

Партії як буди лідерськими, так і зостались

 

Скільки б не товкмачити про ідеологію, програми, принципи, а партії сприймаються виборцями як команди В. Зеленського, П. Порошенка, Ю. Тимошенко, С. Вакарчука ... Тож і рейтинги партійні визначились ще до формування виборчих списків, згідно рейтингів лідерських (був «Зеленський» стало «У Зеленського»).

А «За життя»? Попит є, а лідера наче немає, не Бойко ж! Ні, Бойко лише публічне обличчя анфас, Рабинович - у профіль, а за лаштунками відсвічують С. Льовочкін, В. Медведчук, Д. Фірташ. Чужим світлом - путінським, який і є їх натуральним вождем.

 

Стабільність векторів

 

Ні партійні програми, ні програми виборчі не є бестселерами: декого цікавлять, більшість - ні. Інша справа політичні вектори: геополітичний (Росія / Захід), корупційний / антикорупційний, соціальний (зарплати, пенсії, тарифи, ціни ...). А переміг у аукціоні пріоритетів запит на зміни.

Відтоді вектори не змінились, не помінялись і ролі головних дійових осіб. За одним значним винятком.

 

Зеленський нове обличчя? Просто вид у профіль

 

З якогось дива, В. Зеленського зарахували до нових облич. Людина понад 15 років не вилазить із телевізора у жанрі ПОЛІТИЧНОЇ сатири, пародії, гротеску, а кажуть «новачок»! А він ще й автор серіалу про президента, постійно працював з політизованим топ-бізнесом (В. Пінчук, В. Хорошковький, І. Коломойський).

Кому не ясно, що за цим грунтовна політична аналітика, кому не видно, що за цим - захмарна планка амбіцій. В. Зеленський давно і міцно у професійній політиці, тільки не в лоб, а в профіль. Як і С. Вакарчук, котрий навіть у парламенті відмітився.

А ось те, що всеїдний Зеленський раптом проявився затятим НАТОвцем - новина, хліб порошенків відбиває.

 

Порошенко проти Порошенка

 

Геополітичні вектори п'ятого і шостого президентів співпадають, відтак, якщо шостий буде успішним, то п'ятий стане зайвим. А якщо Зеленський провалиться ... і тоді Порошенка навряд чи назад покличуть: усі наступники провалювались, але попередників назад ніхто не запрошував.

Об'єктивна перспектива парадоксальна: спроба входження Порошенка у коаліцію із Зеленським, але вже не Хазяїном - Слугою.

 

«Батьківщина» в коаліції, Тимошенко - прем'єр?

 

На відміну від партії Порошенкової (у її назвах, даруйте, плутаюсь) «Батьківщина» - безспірний учасник нової коаліції: протипоказань жодних, а співпраця - плідна.

Зокрема, у виборчому законодавстві. Позаяк це деким ігнорується, а деким зводиться до другорядного епізоду, зупинюсь детальніше.

Згідно ч.6. ст. 83 Конституції «У Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%EA%EE%E0%EB%B3%F6%B3

Як бачимо, більшість не довільна, а «за результатами виборів», лише з тих, хто балотувався від партій - творців коаліції. Мажоритарники самовисуванці і висуванці від непрохідних партій, зможуть приєднатись до коаліції лише ПІСЛЯ її утворення.

Нестиковка, позаяк конституційна ідея коаліційності жорстко ув'язана із пропорційною виборчою системою. У грудні 2004-го вони стрільнули дуплетом: вибори-2006 та 2007 були суто пропорційними. Доки у 2012-му В. Янукович не нашкодив мішанкою.

Наслідуючи попередників, конаюча порохоботська більшість 22-го травня відмовилась підтримати запропоноване президентом відновлення пропорційної системи http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=23756, штучно і свідомо ускладнила створення коаліції. Через власні образи країні шкодити? Негарно.

Супутня капость: обиратимуться лише 438 депутатів замість визначених Конституцією 450-ти: 12 окупованих мажоритарних округів випали https://www.cvk.gov.ua/vnd_2019/inform/ovk_ndu_2019.pdf. Що ще більш ускладнює створення коаліції.

Та доля знає що робить, штрейкбрехери самі себе покарали: для коаліції депутатів вистачить і без них («Слуга народу», «Батьківщина», «Голос»),  а вони через своє інтриганство мандатів не дорахуються! Воно й справедливо: компенсувати 12 утрачених мандатів за рахунок розтратників.

І це не все! Країні потрібні конституційні зміни (ще краще Нова Конституція), а для цього треба не менше трьохсот голосів (ст. 155 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80). Кожен голос на рахунку, а вони аж 12 украли!

З іншого боку, стару Верховну Раду обрали за тим же законом, з тими ж вадами. Це так, але по-перше, у 2014-му, у розпал російської агресії, застосування закону Януковича було вимушеним, наразі ж - тільки пакісним. А по-друге, і що хорошого вийшло?

Ось чому підтримка «Батьківщиною» і «Самопоміччю» президентської спроби відновити пропорційні вибори не епізод, а прояв глибинної політичної спільності. Разом з тим, вони і не тотожні: скажімо, соціальна складова у «Батьківщини» куди потужніша. Та й її успішний багаторічний досвід не на заваді.

І хоч парламентські вибори напряму не є виборами Прем'єра, але й цього не оминути. Нічого пічку колупати: потужним аргументом на користь «Батьківщини» є і наявність на чолі її списку оптимального кандидата на цю посаду.

 

Борис Беспалий.