Попри карколомну комедійність кожні вибори як циклічне дійство виконують, принаймні, одну, позитивну функцію - вони здійснюють утилізацію відпрацьованого матеріалу із безперервного політично-партійного виробництва.

 Ця робота доволі громіздка, бо політична система України ніяк не може вийти із ембріонального стану, і не запліднені історичною доцільністю партії-ембріони як швидко родяться, так швидко і мертвіють.

 

 Тим паче, що у ролі розплідників виступають такі племінні "бугаї", як олігархи, які, створюючи щораз нові партійні проекти під саме ці вибори,  керуються одномоментними інтересами, а не цілями довговічності та стійкості цієї політичної системи.

 

Партійно-політичний ландшафт, що вималювався в поточний політичний момент, містить практично одну єдину партію, історія якої майже дорівнює історії держави - партія "Батьківщина", яка проявила  свою живучість, як не дивно, якраз в умовах перманентних репресій проти неї і її лідера.

 

Звичайно, первісні релікти на кшталт Народного руху чи Аграрної партії  збереглися, але лише у реєстрі Мінюсту,  і з реального ігрового поля вибули, опинившись на крайньому маргінесі.

 

Перша лінія постійно діючого вимирання - це так звані партії влади, які невблаганно відходять у небуття разом із режимами, які їх породили. Народно-демократична партія, Наша Україна  чи УСДП(о) - хто їх пам'ятає? А вони були років 10 чи 20 тому такими майже могутніми, як КПРС.

 

Були і є такі партії влади, які проявляють дивовижну здатність до мутації, і, запудривши мізки електорату із короткою пам'яттю, розкопуються із політичних могил.

 Що, здавалось би, спільного між злочинною партією вбивць Майдану - Партією регіонів і партією "Опозиційна платформа "За життя"? Наче нічого спільного між носіями "життя" і апологетами народовбивства. А насправді - одне і теж. І ті самі люди.

 

Аж не віриться, що якихось п'ять років тому сотні тисяч генетичних пристосуванців вливалися у ряди владної партії "Солідарність", про яку ще за кілька днів до екстазу з нею ніхто не чув.

 Більше того, основоположник натхненно увічнив своє ймення - Блок Петра Порошенка, хоча  тоталітарним  партотворцям навіть у голову не приходило назвати ВКП(б) чи НСПН блоком імені Леніна чи Гітлера.

Де нині БПП? Нема, і нема жодного члена провідної і направляючої, і головне - "даючої" мандати і посади.

Є сурогат на заміну "Європейська солідарність" на місці утилізованого блоку. Є розрахунок на стару, із простроченою датою, цукерку із новими обіцянками-цяцянками.

 

Однак, далеко не усі партії одноразового вживання можуть уникнути швидкоплинної кончини і не опинитися у баку для партійно-політичного сміття. Нинішні вибори - то цілий скотомогильник утилізованих відходів.

 

Здавалося,  як може бути Верховна Рада без Ляшка? Не буде  більше вилоносця  під куполом. Чому таке нетривале парламентське життя? А тому, що запліднення в олігархічних колбах було штучним. Створив цей ембріон Фірташ, відтак взяв на "довольствіє" Ахметов, а тепер - нікому.

 

На хвилях Майдану авторитет здобули його головні творці - галичани. Відомий аферист із львівського магістрату вміло скористався цією кон'юнктурою, і повагу до львів'ян капіталізував у партію. Однак, як виявилося, "Самопоміч" може допомогти сама собі лише один раз, і більше не буде такої партії у парламенті, яка пройде також цілковиту утилізацію і опиниться там, де накопичується сміття, яке розвозить по усій країні її хитровимаханий творець.

 

Навряд чи залишиться в анналах партійних хронік вічно непрохідний полковник із його "громадянською позицією". Із цієї непрохідності треба було вчасно робити медичні висновки, а так вона стала хронічною і поховала бравого вояка.

 

Схоже, на місце утилізованих нових облич зайдуть ще новіші, співочі та комедійні олігархічні ембріони. Як усе, що швидко робиться, кривеньке  родиться, хоча і кричить, а то й регочеться чи співає при родах.