Кому було би неприємно, якщо раптом у тебе появляється нізвідки син.

 Коли Ющенко публічно назвав Кучму своїм батьком, а себе  - його сином, реакція Леоніда Даниловича могла бути неоднозначна. Справа у тому, що рідного сина у нього немає, а тут такий самопроголошений спадкоємець Печерського  престолу.

 

І все ж, виходячи із наступних кроків вельможного батька, самопроголошення сина йому заімпонувало. Тому призначив його на другу після себе посаду прем'єр-міністра. Несподівано так, бо для другої перемога на президентських виборах Ющенко доклався не вельми вагомо, хоча їздив по регіонах невтомно і затято агітував за другий термін. Але хто його слухав - авторитет банкіра-пасічника був так собі.

 

Зате як він виріс, коли примостився поруч із батьком у прем'єрському кріслі. Виріс аж занадто. Є така манія у всіх прем'єрів: одразу на другий день після призначення вони починають знімати з роботи президента, який їх призначив.

 

Леонід Кучма не міг не відчути у своїх жилах козацьку чернігівську кров і вчинив точно так само , як вчив незабутній Тарас Бульба: "Я тебе породив, Ющенку, я тебе, сину ти невдячний, і виганяю із кабміну".

 

Невдалий експеримент із усиновленням все ж не зупинив главу августійшої сім'ї від родинно-племінної селекції. Зять і дворецький Пінчук привів на оглядини уже внука Сєню. Треба сказати, що Кучмі Яценюк як внук сподобався.

 

 Кілька невеликих зусиль - і внук уже просто пробігся по усіх посадах, які були у державі.

Відтак дідусь  звелів виділити на розкрутку внука кілька мільярдів гривень.  Кажуть,  рекорд президентської кампанії Яценюка 2010 року досі не побитий. Дідусеві "бабуньки" дали вагомі плоди. Вчорашній конторський клерк став на слуху у зазомбованого народу.

 

Але  хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. Якби не було Яценюка, Тимошенко виграла б у Януковича у першому турі. А так виграв московський холуй і розстріляв невинних людей на Майдані.

 Хотіли зробити президентом внука Яценюка, а зробили зека Янковича, який, як відомо, й поволік дідуся на допит. І знову - мільярди, щоб відкупитись.

 

Здавалося б, Леонід Данилович із його невдалими селекційними експериментами мав би заспокоїтись. Але куди там. Вирішив запровадити собі правнука. І не якого-небудь, а співаючого.

 Важко сказати, як довго агітував зять Пінчук, але рішення прийнято - правнук Кучми Вакарчук не просто йде у парламент, а веде за собою цілу пінчуківсько-кучмівську челядь.

 

Сімейний проект "Голос" все таки запущений із врахування попереднього досвіду. Є у кошторисі ліплення вождів  така перша стаття мільярдних витрат, і доволі вагома стаття. Впізнаваність.

 Хто там знав клерка із   районного відділення банку Яценюка? Попробуй розкрути невідомого фронтовика з нуля. А тут, зі співаком, не з нуля. Знає його народ, на концерти ходить.

 

Кучма-Пінчук зекономили на впізнаваності. Але їхній "Голос" перетворюється на голос волаючого у пустелі. Одне діло - грати, як прадідусь, на гітарі, а друге, - на нервах виборця. Не ті ноти бере правнук Славік, коли не співає, а говорить речитативом.

 

Хотіли зекономити не впізнаваності, а виходить, що скупий двічі тратить. Із попси кулю не зліпиш.

 Тому для селекціонера-пенсіонера союзного значення - знову куля в лоб.

 

 

Андрій Тернинський