Юлія Тверітіна, ілюстраторка з Києва, яка зараз живе у Китаї, створила коротку графічну історію про життя в умовах карантину. Читомо поспілкувалося з авторкою коміксу та розпитало, як їй жилося в суворій, епідемічній ізоляції.

 

Як потрапила до Китаю

У Китай я приїхала перший раз по програмі НАОМа для асистентів, щоби готувати студентів до вступу в нашу Академію. Здається, цієї програми вже немає і вона точно не для ілюстраторів. А зараз я працюю на Департамент освіти Суджоу та маю майстерню.

 

 

Робота в ізоляції

Ніякої роботи під час епідемії, звісно, не було. З початку січня чутки про вірус з Вуханю почали посилюватись, ситуація була така, як зараз у нас в Україні, коли заражені є в кількості, недостатній для паніки, але частина в них не вірить, а інша частина вірить в зраду і готується до кінця світу. На Китайський Новий рік, попри попередження, всі поїхали додому (час Великої Міграції) святкувати, що спричинило вибух кількості заражених. Тоді в Ухані й оголосили карантин.

 

У перші дні ніхто не розумів, що до чого. Тисячі людей тікали з міста на машинах, а потім постили свої фото з Шанхайського Діснейленду, або на фоні собору святого Марка. Вони раділи, що втекли від заборони й не вірили в реальність зараження. Зрештою все було зачинено, кожне місто і кожне селище, кожний компаунд. Я не могла попасти у майстерню - вхід до будівлі був на амбарному замку, а район перекритий. Усі навчальні заклади на онлайн навчанні й дотепер, навіть коли у нас нарешті зняли карантин. Але супермаркети працювали, тож ніхто не захоплювався скуповуванням туалетного паперу. Навіть маски якось діставали.

 

Що робити під час карантину

Ми всі сиділи вдома та дивились круті патріотичні відео про боротьбу з вірусом на передовій, всі в сльозах від розчулення. Сувора ізоляція спрацювала, адже зараження у більшості випадків спричиняється під час контактів у компанії, яка перебуває в обмеженому просторі.

 

Власне, якщо забути про сумну частину ситуації, карантин допоміг мені хоч трохи зробити з того відкладеного, що лежить у кожного з нас у коробочці з написом «на потім». Дуже-дуже маленьку частину. І це були приємні тижні тиші та безлюддя. Повітря очистилося. У мене під вікном на офісному будинку жили білі чаплі, небо було нарешті блакитним.

 

Я не помітила великої різниці між життям художника взимку в карантинні часи й у звичайні. Зима на півдні Китаю - таке собі задоволення.

 

Що читати в ізоляції

З позитивного можу порадити Єрленда Лу «Наївно. Супер». І «Магічне прибирання» - японське мистецтво наведення порядку вдома і в житті. «Марі Кондо» - це трохи про філософію буття і про те, як навчитися згортати труси у милі ковбаски й розкладати за кольорами та феншуєм. Дуже допомагає, коли вашій ізоляції йде шостий тиждень.

 

Як відомо, у світі продовжується пандемія коронавірусу, яка супроводжується радикальними карантинними заходами у багатьох країнах світу.

 

Усі ілюстрації: Юлія Тверітіна