У Музеї кіно Довженко-Центру відкрили виставку українського кіноплакату 1920-30-х років «Кричати! Кликати! Горіти!» - спільний проєкт Довженко-Центру та Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського.

 

Про це повідомляється на сайті Довженко-Центру, передає кореспондент Укрінформу.

«Глядачі вперше побачать близько 100 рідкісних кіноплакатів з фондів Відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства НБУВ, створених українськими художниками до вітчизняних та зарубіжних кінокартин, що виходили у тогочасний прокат. Цілісне уявлення про кінорекламу як індустрію дадуть документи з Кіноархіву Довженко-Центру: буклети, лібрето, листівки, рекламні аркуші в газетах та журналах 1920-30-х років, а також оригінальні фрагменти художніх фільмів», - ідеться у повідомленні.

 

 

Як зазначається, попри значні наклади, що часом сягали 10 000 примірників, більшість плакатів збереглися у невеликій кількості, а деякі з них є чи не єдиним свідченням існування стрічок, що вважаються втраченими. На відміну від живопису, що існував в інтер'єрі, плакат виходив на вулиці міст і сіл, де боровся за увагу глядача з іншими візуальними подразниками.

 

 

У часи активної радянської пропаганди 1920-30-х плакат мусив не лише задовольняти естетичні вимоги, а й - «кричати, кликати, горіти» - привертати увагу, доносити потрібні повідомлення. Кіноплакати, які свого часу були активними учасниками зародження і творення чорно-білих німих чи перших звукових кінокартин, сприймаються сьогодні не лише як графічні кінодокументи, а й як цілком самостійне культурно-мистецьке явище.

 

 

Назва виставки виникла зі статті «Наші кіно-плакати» Ю. Миславського, опублікованої в журналі «Кіно» (1927): «Плакат мусить кричати, кликати вогнем своїх фарб, горіти яскравими плямами фарб, притягати різкими контрастами кольорів». Саме у цій цитаті якнайкраще розкривається концентрат сміливості кольорів, художніх рішень, експериментів, притаманний українським двадцятим і представлений в експозиції.

«Мистецтво кіноплакату зародилося та сформувалося в Україні у 1920-х роках. Українізація, бум кіновиробництва ВУФКУ, створення навчальної бази при Київському художньому інституті сприяли появі цілої школи кінореклами. Саме кінореклама сьогодні дає уявлення про прокатну політику в Україні 1920-1930-х, про зміну стилів та ідеологічного навантаження», - зазначає директор Довженко-Центру Іван Козленко.

За словами наукової співробітниці відділу образотворчих мистецтв інституту книгознавства НБУВ Людмили Гутник, дослідження зібрання кіноплаката з фондів Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського має давні традиції, які були започатковані колишньою завідувачкою сектора естампів та репродукцій образотворчих мистецтв Золотоверховою Інною Іванівною та втілені у її монографії «Український кіноплакат 20-30-х років» (К., 1983).

«Плакати неодноразово експонувалися на виставках в локації бібліотеки та мали неабиякий успіх у їх відвідувачів, постійно діючу фотогалерею 100 кольорових зображень кіноплакатів представлено на порталі НБУВ, але в такому грандіозному просторовому та кількісному масштабному виставковому проєкті вони презентуються глядачам вперше. Виставка є своєрідним екскурсом в епоху, характерні риси та образи якої були різнобічно віддзеркалені в кіно та виразно оповідані художньою мовою графічного мистецтва», - коментує Гутник.

 

 

Виставка триватиме до 27 вересня.

Фото: Олександр Панченко