З'явився текст Радіодиктанту національної єдності-2021. Його опублікували на сайті UA: Українське радіо.


Слідом за пам'яттю

 

Парк! Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював - такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний. Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на пів життя залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший, він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.

 

Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру... Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо минало - ні, пролітало, проносилося! - в парку, в його іноді аж до грудей високій траві.

 

Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви незлюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною й жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак поступово скидав ту червінь і жовтину, до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими передсвітанковими годинами до парку  починали заходити невеликі групи мисливців.

 

Додамо, текст цьогорічного Радіодиктанту написав і прочитав у прямому етері Юрій Андрухович. Після прочитання диктанту письменник повідомив, що цим текстом розпочне свою нову книжку:

 

«Це буде початок моєї майбутньої книжки. Я навіть оголосив, що це буде роман, можливо збірка оповідань. У будь-якому разі мені залишається написати решту, вже є перших 199 слів книжки. Це була вже двадцять п'ята чи тридцять п'ята версія тексту, десь із місяць тому народилася перша. Згодом довелося задовільнити деякі побажання організаторів у плані нарощування складності.»