У жовтні після чотирирічної перерви Україна відновила комерційний імпорт електроенергії з Росії.

І якщо спочатку вона могла продаватися тільки на ринку на "добу вперед", після прийняття законопроекту з поправкою глави комітету Ради з енергетики Андрія Геруса тепер її інакше як "поправка Геруса" ніхто не називає, країна-агресор отримала можливість вийти в сегмент двосторонніх договорів.

Це зробило російську компанію "Інтер РАО" через українських трейдерів помітним гравцем на українському ринку.

 

У середу, 16 жовтня, на засіданні парламентського комітету з питань енергетики і ЖКГ Герус запропонував переглянути рішення про імпорт електроенергії з Росії (виключити "Правку Геруса"). Він запропонував заборонити імпорт з Росії за двосторонніми контрактами, в той же час залишити імпорт з Білорусі.

Такий крок був зроблений після хвилі обурення в ЗМІ на тлі відновлення комерційних поставок з РФ. При цьому, треба звернути увагу на ситуацію на енергоринку дружньої нам Білорусі. Там сформувався явний дефіцит електроенергії, який покривається за рахунок імпорту з Росії.

Інакше кажучи, імпортуючи електроенергію з Білорусі, ми купуємо ресурс російської генерації, тим самим спонсоруючи країни-агресора.

 

Чому імпорт російської електроенергії це погано? Російська "Інтер РАО" єдиний російський оператор, який уповноважений здійснювати експорт-імпорт електроенергії, за аналогією з "Газпромом", який єдиний уповноважений експортувати газ з РФ по магістральних газопроводах.

Але в той же час саме "Інтер РАО" поставляє електроенергію в окупований Крим і на окуповану частину Донбасу. І хоча за фактом ця компанія не перебуває під санкціями, її топ-менеджер, а саме наближений до Путіна голова ради директорів Ігор Сєчін перебуває у списку санкцій США.

Отже, українські компанії, які співпрацюють з "Інтер РАО", можуть зіткнутися з певними ризиками.

 

Також варто не забувати про те, що Росія традиційно використовує постачання своїх енергоносіїв (особливо в країни пострадянського простору) в якості інструменту політичного впливу. Ринок газу - найяскравіший приклад, а ринок електроенергії, в якому в РФ також домінують держмонополії, - цілком може поповнити інструментарій Кремля.

 

Не варто забувати і те, що Україна у своїй Енергетичній стратегії прописала мету інтеграції в європейський енергетичний простір, який в середовищі енергетиків називають мудрою абревіатурою ENTSO-E.

Незважаючи на складність назви, це середовище зі зрозумілими правилами гри, конкурентною ціновою політикою і кращими практиками енергетичного законодавства та технічних вимог. Для інтеграції в енергосистему ЄС Україна повинна буде від'єднати свої мережі від Росії та Білорусі.

Очевидно, що нарощування торгівлі електроенергією з РФ (через Білорусь) ніяк не збігається з метою енергетичної євроінтеграції.

 

Не можна виключати, що в результаті сформується пул компаній, які будуть лобіювати інтереси російської компанії-експортера в Україні і активно створювати перешкоди для інтеграції України з європейською енергосистемою. А це може поставити хрест на приєднання до ENTSO-e найближчим часом.Головними вигодонабувачами від дії "поправки Геруса", що відкрила дорогу російській електроенергії в Україну, стануть великі споживачі, такі як феросплавні заводи, машинобудування та інші енергоємні підприємства.

 

З іншого боку, їх можна зрозуміти - заводам потрібна дешева електроенергія. Оскільки уряд, запускаючи новий ринок, позбавив державну генерацію, яка могла б скласти конкуренцію для ТЕС, можливості вийти на ринок двосторонніх договорів.

Цим кроком наша промисловість була позбавлена можливості придбати недорогу електроенергію у "Енергоатому" чи "Укргідроенерго".

 

У зв'язку з цим, імпорт з Білорусі або з РФ може підвищити конкуренцію на ринку двосторонніх договорів. Однак Росія через політичні мотиви може почати маніпулювати поставками на цьому ринку, як це неодноразово ми бачили в ситуації зі скрапленим газом.

 

Нині все виглядає так, що п'ять років відчайдушної боротьби за незалежність України закінчилися тим, що ми розписалися у своїй нездатності її досягти.

І це не тільки по електроенергії, але і по газу теж. В якості невеликої розради можна відзначити той факт, що поки обсяги поставок російської електроенергії незначні. Але ж і постачання почалися зовсім недавно.

 

І той факт, що зараз вони загрози не представляють, не означає, що з часом вони не виростуть до загрозливих масштабів. А приклади вже є: як відомо, трубопровідні поставки дизеля з РФ за три роки зросли з нуля до 40%.

 

Геннадій Кобаль