Німеччина залишатиметься заручником Володимира Путіна з точки зору зовнішньої політики, поки вона залежить від російського газу.

Про це йдеться у статті «Гучне мовчання Німеччини» в газеті Die Zeit.

 

Як зазначається у статті, Росія розмістила війська на східному кордоні України та в анексованому Криму - «груба спроба залякати українського президента Володимира Зеленського, який діяв не лише проти проросійських олігархів та засобів масової інформації; більш того, він також відмовляється надати східним областям своєї країни, окупованим проросійськими силами, «автономію», що насправді було б приєднанням до Росії. Крім того, він зараз наполягає на вступі України до НАТО та ЄС після того, як переговори з Путіним про закінчення неоголошеної війни проти України не вдалися».

 

Ще одним прикладом зовнішньополітичної агресивності Росії є дії Путіна щодо Білорусі, зауважує автор. Російський президент у своєму виступі поширив чутку, що спецслужби готували державний переворот проти білоруського диктатора Олександра Лукашенко і попередив, що якщо Захід перетне невизначені «червоні лінії» Путіна, Росія відреагує «швидко, асиметрично і жорстко».

 

У статті наголошується, що Росія знає свій шлях до асиметричної війни: напади з плутонієм, нейротоксинами та вогнепальною зброєю на вигнаних супротивників режиму у Великобританії та в Берлінському Тіргартені; напад на склад боєприпасів у Чеській Республіці у 2014 році; кібератака на Бундестаг у 2015 році; втручання у референдум щодо Brexit та президентські вибори 2016 року в США; армії тролів, що поширюють ненависть до ісламу, антисемітизму та фейкових новин у соціальних мережах; не кажучи вже про газову війну проти України у 2009 році, коли половина Європи серед зими дізналася, що Путін готовий використовувати природний газ як зброю.

 

Зауважується, що Європа отримує 30 відсотків нафти та 40 відсотків поставок газу з Росії. «Поки це так, Європа залишатиметься заручником Путіна з точки зору зовнішньої політики», - йдеться у статті.

 

Політикам з правлячого християнського блоку та їх партнерам по урядовій коаліції, соціал-демократам, закидається бажання зберегти добрі відносини з Москвою будь-що, готовність, приміром, купувати російську вакцину попри критику стосовно Навального. Єдиною партією, яка чітко заявляє у своєму передвиборчому маніфесті, що залежність від російського газу повинна припинитися, в тому числі з чітким посиланням на газопровід «Північний потік-2», є Зелені.

 

Не дивно, що кандидат у канцлери Анналена Бербок дуже швидко опиниться перед питанням, чи може промислово розвинена країна насправді подолати свою залежність від викопного палива лише за допомогою альтернативних видів енергії.

 

Путін свідомо орієнтується на «агресивну зовнішню політику царя» через те, що його режим стає все більш непопулярним усередині країни. «Причинний зв'язок між внутрішньополітичною слабкістю та зовнішньополітичною авантюрою рідко був яснішим, ніж зараз», - пише Алан Позенер.

На його переконання, складовою частиною державних інтересів Німеччини повинно стати сприяння демократії в Україні, а також у Польщі та країнах Балтії, надання їй (Україні) безпеки в НАТО та вказати шлях до членства в ЄС.