1865 Після ратифікації необхідними трьома чвертями штатів,

13-у поправку до Конституції США про заборону рабства офіційно проголосили частиною основного закону країни.

 

1876 Народився Петро Холодний (старший)маляр-імпресіоніст з нахилом до ліризму і неовізантист. Творчість Холодного базована на українських мистецьких традиціях, в яких іконографічна візантика сполучалася з народним мистецтвом.

Петро Холодний створив низку портретів своїх сучасників, у тому числі старшин української армії: Миколи Юнаківа, Марка Безручка, Володимира Сальського, Михайло Омеляновича-Павленка, отамана Юрія Тютюнника, полковника Миколи Палієнка, Володимира Сінклера, Дмитра Вітовського, Юліяна Шепаровича; письменника Володимира Самійленка, Андрія Ніковського, Юліяна Романчука, патріярха Йосифа Сліпого та ін., а також низку жіночих портретів.

 

1890 У Лондоні відкрили першу у світі підземну електрифіковану залізницю (метрополітен).

Перед тим поїзди метро рухали паровози.

 

1908 Народився Юрій Косач,

український письменник, небіж Лесі Українки.

 

1917 У Києві відкрито Українську державну академію мистецтв,

першим її ректором став графік Георгій Нарбут.

 

1920 Раднарком УРСР ухвалив постанову "Про облік музичних інструментів"

- один із нормативних актів, на підставі якого переслідували кобзарів.

 

1957 ЦК КПУ видав постанову про видання Української радянської енциклопедії.

Ця постанова ознаменувала вже третю спробу створення модерної універсальної енциклопедії на теренах України у ХХ столітті. До першої спроби впритул наблизилися співробітники Української Академії наук (нині НАН України) підготувавши та видрукувавшви низку словників, в т.ч. енциклопедичного ґатунку. Проте розгром академії на початку 1930 перервав поступ. Натомість після появи першого тому "Української Загальної Енциклопедії" у Львові (1930) з ініціативою підготовки великої "Української Радянської Енциклопедії" (УРЕ) виступив Микола Скрипник.

Під його головуванням в Харкові було створено редакційну колегію УРЕ. Цей етап розвитку української енциклопедистики досі лишається слабко дослідженим. Вважається, що загалом за період роботи редакція видавала 2 числа "Бюлетеню" і підготувала три з запланованих 20 томів енциклопедії. Друк першого тому передбачався на початок 1933 року, але московська цензура заборонила його як націоналістичний. Того ж року Скрипник вчинив самогубство і його наступником став В. Затонський. Вважається, що виготовлені матеріали були знищені, і в листопаді 1934 редакцію УРЕ розпущено.
Проект УРЕ знов виринув на початку 1948 року, але реально почато його здійснювати невдовзі після XX з'їзду КПРС (1956), знов у відповідь на українську енциклопедію поза УРСР - Енциклопедію Українознавства, що її почало видавати Наукове товариство ім. Т. Шевченка.
18 грудня 1957 року працю над УРЕ було доручено АН УРСР. На чолі створеної тоді Головної редакції УРЕ (понад 40 осіб) став Микола Бажан.

Видання першого випуску було завершено в Києві у 1965 публікацією 17 тому, цілковито присвяченого УРСР (у 1967 і 1969 видано його російську і англійську версії). У 1968 додатково видано "Алфавітний предметно-іменний покажчик". У сумі УРЕ охопила 45 000 гасел, тобто реєстрових слів. Серед ілюстрацій - понад 120 кольорових мап. Наклад - 80 000. У виданні УРЕ взяло участь понад 5000 авторів.
Проте нині більш відомим є друге видання УРЕ, підготовку і видання якого було здійснено у 1974 - 1985 роках. У складі редакції теж понад 40 осіб. Видання складалося із 12 томів і 50 тисяч гасел. Новинкою цього видання став російський переклад, який почав з'являтися від 1978 року. Загальний наклад УРЕ 2 більший, ніж УРЕ 1, - 100 000, але наклад українського видання менший (50 000, інших 50 000 припадає на російське видання). У "Передмові" зазначено, що нове видання УРЕ показує "характерні риси... радянського народу - нової історичної спільноти людей".

 

Світлана Мормель
Олекса Янів