1905 Народилась Ванда Василевська,

радянська письменниця польського походження ("Земля в ярмі", "Пісня над водами", "Райдуга"), полковник, тричі лауреат Сталінської премії (1943, 1946, 1952), донька одного з лідерів Польської соціалістичної партії, в 1918-1919 міністра закордонних справ Польщі Леона Василевського; дружина письменника Корнійчука. В 1939 прийняла радянське громадянство. В 1940 обрана депутатом Верховної Ради СРСР, в 1941 вступила у ВКП(б). В 1943-45 працювала головним редактором газети "Радянська Польща". У повоєнні роки мешкала у Києві, брала участь у пропагандистських кампаніях. Кажуть, що у Києві про неї з чоловіком подейкували, що: "Корнейчук і Ванда - Не родина, а банда". При житті була названа класиком, а її здобутки включені в шкільну програму.

Померла 29 липня 1964 року. Похована на Байковому кладовищі. В 1967 у Києві на її честь названо вулицю. Ця вулиця існує і понині, хоча Посол Польщі в Україні Яцек Ключковський ще 2006 року звертався з пропозицією вилучити з назв вулиць Києва імена польських більшовиків, зазначивши, що:

"В Києві дуже багато вулиць, пов'язаних з поляками, але не всіма такими людьми ми пишаємося".

Натомість посол пропонував увічнити в назві однієї з київських вулиць ім'я Єжи Гедройца - польського публіциста і громадського діяча, засновника і головного редактора культового часопису Kultura (Париж), активного прихильника, якщо не сказати головного конструктора, польсько-української співпраці. ЮНЕСКО той таки 2006 рік був проголошений Роком Єжи Гедройця.

Відтоді минуло 10 років, проте місця на мапі Києва для увічнення імені Єжи Гедройця так і не знайшлося. Минулого, 2015 року, Інститут національної пам'яті також рекомендував перейменувати вулицю Ванди Василевської. Проте пропозиції посла Польщі десятирічної давності вже міцно забута, ініціатива перейменування вулиці Ванди Василевської на вулицю Єжі Гедройця вже не розглядається.

 

1919 Всенароднi Збори Карпатської України у Хустi

ухвалили приєднати Закарпаття до Української Народної Республiки iз столицею в Києвi.

 

1921 На спільному засіданні Кримревкому та облкомітету РКП(б) прийнято резолюцію:

"з метою революціонізування мусульманського Сходу доцільно створити видимість самостійного Криму".

 

1934 Ухвала про

перенесення столицi УРСР з Харкова до Києва.

 

1947 Після відставки Джеймса Бірнса новим держсекретарем США став генерал Джордж Маршалл,

що означало перехід від повоєнної політики "терпимості" до політики "стримування комунізму".

 

1978 Олекса Гірник вчинив самоспалення біля могили Шевченка

на знак протесту проти русифікації. Перед актом самоспалення Олекса Гірник розкидав листівки, де йшлося про протест проти насилля і поневолення. Наступного ранку місце самоспалення було оточено, міліція довго і старанно визбирувала розкидані Гірником рукописні листівки. Дружині сказали, що чоловік загинув в автомобільній аварії. Про вчинок Олекси Гірника тривалий час було відомо дуже вузькому колу осіб. Попри це, щороку 21 січня хтось, чиї імена так і лишаються невідомими, клав червону калину на місце смерті Олекси Гірника. Лише після здобуття Україною незалежності про Олексу Гірника та його протест стало широко відомо. Указом Президента України від 18 січня 2007 року за проявлені мужність і самопожертву в ім'я незалежної України Гірнику Олексі Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. 21 січня 2009 року на Чернечій горі у Каневі відбулося врочисте відкриття пам'ятного знаку Герою України Олексі Гірнику.

 

1990 Відбулася акція "Ланцюг єднання" на честь річниці проголошення Соборності України.

Мільйони людей стали у живий ланцюг від Києва до Львова.

 

2015 Після 242 діб героїчної оборони українські вояки залишили зруйновані термінали Донецького аеропорту.

Кіборги встояли, не витримав бетон...


Світлана Мормель
Олекса Янів