24 листопада (4 грудня) 1638 року після поразки козацького повстання під проводом Я. Остряниці і Д. Гуні в урочищі Маслів Став (поблизу сучасного с. Миронівка) відбулася «остаточна комісія з козаками», де реєстровці змушені були прийняти умови «Ординації Війська Запорозького» — статуту запорізьких козаків.
Статут різко обмежив права козаків.
- скасовано виборність козацької старшини;
- ліквідовано козацький суд;
- козацький реєстр зменшувався до 6 тисяч осіб;
- до реєстру вносили тільки тих козаків, які не брали участі у повстанні;
- сотники та отамани могли бути обрані з козаків, які мали заслуги перед Річчю Посполитою; 
- замість гетьмана призначали старшого комісара козацького війська, який підлягав коронному гетьманові Польщі. 
- посади полковників і осавулів заміщали винятково з шляхтичів.
Козакам дозволялося жити лише в королівських маєтностях Черкаського, Корсунського та Канівського староств. 
Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося вступати у козаки і навіть віддавати своїх дочок заміж за козаків. 
На Запоріжжя козак міг потрапити лише при наявності паспорта, затвердженого комісаром.
Нереєстрове козацтво ординацію не визнало.


Худого, високого довговусого осавула у шапці, який визирає із-за Рубця-Бульби, Ілля Рєпін змалював із оперного співака Федора Стравінського (1843—1902). 
Знаменитий бас, соліст Маріїнського театру упокоївся у 59 років 4 грудня 1902 р. у Петербурзі.
Волиняк, нащадок гетьманського роду Сулимів-Стравінських Федір Стравінський довгий час жив у різних містах України, переїжджав із місця на місце з батьком-агрономом, котрий служив у маєтках на Чернігівщині, Полтавщині, в Ніжині, Мозирі. Він почав своє навчання в університеті Одеси та Києва, закінчив у Ніжинському юридичному ліцеї.
Музичну освіту Ф. Стравінський здобув у консерваторії Петербурга. 
Кар`єру співака Федір Гнатович розпочав у Київській опері в ролі Мефістофеля (у «Фавсті» Ґуно). У Києві він познайомився з майбутньою дружиною - Анною Кирилівною, з дому Холодовських, українсько-козацького роду, який отримав дворянство за участь у російсько-турецькій війні, родичкою Сергія Дягілєва. У Києві Ф. Стравінський узяв шлюб, радів появі первістка, тужив, коли син Роман рано їх покинуло.
З 1876 р. у Петербурзі в Маріїнському театрі, де за 26 років брав участь у 59 операх, виконуючи керівні ролі. Українець був першим виконавцем партії Світлішого в опері Петра Чайковського "Черевички". Брав Ф. Стравінський участь у концертах Миколи Лисенка в Петербурзі.
Видатний оперний співак і талановитий художник був тісно пов'язаний із Україною: знав мову (у своїх книгах витрат він робив записи водночас українською та російською мовами), читав по пам'яті «Кобзар» Шевченка. Був пристрасним любителем старих книг; його бібліотека — це багата колекція рідкісних видань. Стравінський збирав усі видання Т. Шевченка, починаючи з 1840 р., малював до нього ілюстрації, мав у книгозбірні твори Г.Квітки-Основ'яненка, І.Котляревського, П.Куліша. Приятелював із Д.Яворницьким, любив посперечатися з ним про події з української історії.
Довгий час у Радянському Союзі було не прийнято згадувати прізвище Стравінського. Це пояснювалося тим, що син Федора, відомий композитор Ігор Стравінський емігрував спочатку до Швейцарії, згодом до Франції та США.
Онук Стравінський Федір Ігорович (1907 - 1989) здобув музичну освіту в Ніцці. Захопився живописом. Жив у Парижі, де брав уроки у Пікассо та у Ж. Брака. Після Другої світової переїхав до Швейцарії. Займався вітражами та мозаїкою. Розписував церкви.


4 грудня 1936 року в США відбулася прем’єра першого українського звукового фільму «Наталка Полтавка», відзнятого на кіностудії «Українфільм». Екранізація опери Миколи Лисенка, створеної за однойменною п'єсою Івана Котляревського, у якій актори співали «під фанеру». Фільм ішов три тижні поспіль у нью-йоркському кінотеатрі «Рузвельт», де навіть голлівудські бойовики не трималися так довго.
Прем’єра фільму в Києві відбулася в листопаді 1936-го. Наталку грала актриса Катерина Осмяловська. Під час зйомок вона була вагітна. Цього ж місяця Осмяловська народила сина. Це був онук митрополита УАПЦ Василя Липківського, невдовзі розстріляного більшовиками.
У ролі Миколи виступав Степан Шкурат. Колишнього працівника депо з початковою освітою, батька тринадцяти дітей відкрив Іван Кавалерідзе. О. Довженко вважав Шкурата уособленням образу українського селянина і знімав у фільмах «Іван» (1932), «Аероград» (1935), «Щорс» (1939).


4 грудня 1938 р. у Хусті відбувся І з'їзд «Карпатської Січі», воєнізованої організації, створеної на Закарпатті членами ОУН.


4 грудня 1939 р. Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ про розмежування областей між УРСР і БРСР, за яким Україна втратила Берестейщину і цього ж дня 1939 р. указом Президії Верховної Ради СРСР у складі України були створені Львівська, Дрогобицька, Станіславська, Тернопільська, Волинська та Рівненська області.
Рівно через два роки, 4 грудня 1941 р., у Москві підписано радянсько-польську декларацію про дружбу та взаємодопомогу, чим лондонський еміграційний уряд фактично визнав радянську окупацію Західної України та Західної Білорусі у вересні 1939 року.


4 грудня 1987 р. У час демократичної «перестройки» Рада Міністрів СРСР ухвалила Постанову «Про обмеження прописки кримських татар у деяких населених пунктах Кримської області та Краснодарського краю».


4 грудня 1992 р. IV Всеукраїнський з'їзд Народного Руху України ухвалив рішення перетворити НРУ на політичну партію, а її головою обрав В'ячеслава Чорновола.

Ганна Черкаська