Нині існує законодавча колізія щодо того, хто несе обов'язок щодо сплати за комунальні інфраструктурні витрати по утриманню багатоквартирного будинку - постачальник послуг чи споживач. При цьому влада незаконним чином намагається перекласти відповідальність за зношеність інфраструктурних мереж на споживачів послуг.

Про це під час прес-конференції сказав директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко, передає INTV.

«Якщо ми говоримо про послуги постачання води, то нині виникає колізія щодо того, чи водоканал має постачати «до квартири», чи «до крана». З одного боку є чинним закон щодо укладання прямих договорів із постачальниками послуг, відповідно до якого постачання має відбуватись до крану, а отже, водоканал несе відповідальність за внутрішньобудинкові мережі. Натомість Закон про комерційний облік тепло і водопостачання і запроваджена нова методика говорять про те, що відповідальність несуть мешканці, які є співвласниками будинку», - сказав він.

Експерт обурився, що неприпустимо «на стрий будинок і старих людей, які не мають прямих фінансових можливостей утримувати багатоквартирний будинок - покласти відповідальність за його стан».

«Цей будинок нещадно експлуатувався багато років, в ньому міг хтось проживати раніше... При цьому люди сплачували всі платежі за утримання мереж, які закладено в квартплаті. Тому внутрішньобудинкові мережі повинні були утримуватись у належному стані, чого не було зроблено», - сказав він.

«Тепер вирішили купу проблем, яка накопичувалась десятиліттями - перекласти на людей. Без коментарів!» - додав Олександр Сергієнко.

Експерт наголосив, що нині споживачі, квартири яких не оснащені засобами обліку води, отримують платіжки не за нормативом споживання, а «зі стелі» на 8, 10 чи навіть 15 кубів. Така ситуація виникає через те, що «водоканали нехтують вставленим  нормативом, знімають загальнобудинкові показники, відкидають показники квартирні, а решту - «вішають» на ті квартири, де не встановлено лічильника», а такі втрати є колосальними через надмірну зношеність мереж.

Олександр Сергієнко наголосив, що з одного боку можна було ввести економічні важелі для встановлення стимуляції людей для лічильників, але при цьому одночасно слід запровадити загальнодержавну програму встановлення лічильників.

Також слід запровадити норматив втрат у будинку на рівні 3%, який вкласти у тариф, і тоді не було б «когнітивного дисонансу  споживача, коли на лічильнику у нього спожито 3 м куб, а у платіжці - 5 м куб».

«Якби у нас був встановлений норматив втрат для постачальника послуг, як приклад водопостачання, на рівні 3%, тоді водоканал був би зацікавлений у тому, щоб труби були цілі і не було втрат. Понаднормові втрати має сплачувати постачальник послуги, і тоді він буде зацікавлений підтримувати систему в належному стані», - завершив він.

 

 

Софія ЗАРУДНА, INTV