Унікальною історичною пам'яткою нашого краю є Немирівське городище, або так звані Великі, або Скіфські вали, розташовані на лівому березі Південного Бугу, біля села Сажки, за 2 кілометри від Немирова на схилі плато.

Воно є одним з найбільших городищ на території Європи. Про це повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Від них йде потужна енергетика. Стоячи на вершині такого віковічного насипу думаєш лише про одне. Щоб бодай на годину потрапити у ті прадавні часи та хоч одним оком побачити існування тієї давності.

Вже більше чотирьох тисячоліть вали розкинулись по периметру на 5 кілометрів. Їх ширина в основі складає 32 метри; висота ще й досі становить близько 9 метрів. І можна лише собі уявити, скільки тієї висоти пішло в землю, осіло під невблаганним плином часу. Адже, за деякими даними, первинна висота валів складала майже 30 метрів. 

 

 

По периметру валів були закопані у два ряди п'ятиметрові колоди, заточені доверху.

Ця потужна замкнена огорожа розташована на обох берегах річки Мирки, яка ділить її на дві нерівних частини: більшу північну, висотну, яка займає 2/3 площі городища і меншу південну, пологу і болотисту. Ширина розривів валів становить від 10 до 60 метрів.На найвищому місці поміж валами розташувалось поселення-городище, так зване "замчисько".

Довжина його з півночі на південь становить біля 300 метрів, ширина із заходу на схід - в середньому 250 метрів. Обнесене окремим валом й обкопане глибоким ровом, воно височіє понад довколишньою місциною, притягуючи до себе людей. Повз нього тече таж сама річечка Мирка, яка несе свої води до Бугу. На входах до городища вода перетинає вал.

В 1862 році землі, на яких розкинулось городище, перейшли у спадок до графа Григорія Строганова. Земля тільки частково була його власністю, багато наділів належало місцевим селянам. Розуміючи, що городище - це не лише віковічна пам'ятка історії, а й джерело збагачення, Строганов відселив місцевих жителів до сіл Сажки та Озеро, де для кожного будував садибу і, забираючи 300 сажнів землі, наділяв в межах 800. Таким чином Строганов залишився єдиним господарем городища.

 

 

Тоді ходила легенда, серед мешканців Немирова та навколишніх сіл, що на городищі схована велетенська скриня із золотом. Ось саме ця чутка і заставила жадібного до багатства графа привласнити городище.

Ця чутка покликала на городище й тисячі інших шукачів скарбів, які почали проводити варварські розкопки у пошуках скарбу. Але золота так ніхто і не знайшов, знаходились інші речі, які не цікавили горе-археологів. Ці речі просто варварськи знищувались.

Ці розкопки тривали аж до 1908 року, поки їх не відвідала донька Григорія Строганова Марія Григорівна Щербатова, яку вразили розміри викопних кісток. Розуміючи історичну цінність старого поселення у Валах та викопних знахідок, княгиня заборонила усі подальші розкопки і наказала усі викопні скарби перенести до своєї садиби. А щоб не руйнувалась ця археологічна пам'ятка, і щоб повністю позбутися від посягань мародерів, вона повністю викупила усі наділи селян в районі Валів та надала їм орні землі біля села Озеро.

Після цього почались справжні наукові розкопки в 1909-му році. Так, того ж року на одному із трьох масивів, на яких розташоване "замчисько", археологи знайшли залишки трипільського поселення. 

 

 

Передчасна драматична смерть княгині у 1920 році призупинила наукове вивчення валів. Поновилось воно аж у 1941 році. Вже після війни у 1946 році до Немирова з Ермітажу прибула Південно-Подільська археологічна експедиція. Протягом одного літа члени експедиції накопали понад 2 тисяч експонатів, які пізніше були поміщені до Ермітажу, де зайняли два зали під восьмим і дев'ятим номерами. Лише незначна колекція із розкопок зберігається в Інституті археології НАН України в Києві.

На виставці в Ермітажі представлені численні предмети розкопок городища. Є там бронзові і кістяні наконечники стріл, голки, катушки та кінська збруя, виконані в характерному для скіфського мистецтва звіриному стилі . Зустрічається й просте сільськогосподарське та побутове знаряддя. Та особливо визначним є посуд із лощеною чорною поверхнею, прикрашений капелюрами, що відповідає вжиткам чорноліської культури. Крім виробів місцевих майстрів, тут знайдено і привізний посуд, який вироблявся в VІІ-ІV століть до нашої ери в прадавній Еллади.

Пізніше, у 1966 році Немирівське вали досліджує Немирівський загін Скіфо-слов'янської експедиції Харківського університету. А в кінці 80-х років минулого століття востаннє Вали досліджує експедиція під керівництвом професора Вінницького педінституту Петра Хавлюка. Матеріали цієї експедиції зберігаються у Вінницькому краєзнавчому музеї.  

 

 

Немирівські Вали прийнято називати ще Скіфськими Валами чи Скіфським городищем.

Скіфи справді жили певний час навіть і у Валах, залишивши там свій слід. В ті часи городище, як стверджують розкопки, було не тільки ремісничим чи торговим місцем, а й політичним центром об'єднаних скіфських племен на території сучасного Поділля.

Відповідно тих же тверджень Геродота, нам слід думати, що саме тут, в нашому краї перебував скіфський цар Аріант. За його словами, цар прагнув дізнатись, скільки скіфів перебуває під його владою. А це було непросто. Адже скіфи ні писати, ні рахувати не вміли. Тоді цар наказав усім підданим, і то лише чоловічої статі, здати по одному наконечнику із стріл. Назбиралась ціла гора мідних наконечників. Зібравши майстрів, Аріант наказав вилити з них чашу.

Геродот пише: "А хто не бачив скіфської чаші, для тих опишу її. Вона легко вміщує в себе 600 амфор, а товщину має шість пальців". Якщо врахувати, що місткість однієї амфори біля 40 літрів - то чаша була неабияка.

У вчених є багато думок щодо походження пам'ятки, проте переважно сходяться до того, що вік Немирівського городища становить понад 4 тисячі років. А тому твердження відносно спорудження Валів в часи скіфів, і тим більш ще й ними самими, відпадає само собою.

Проте, Немирівське городище, або так звані Великі Вали, ще ждуть своїх справжніх дослідників, щоб розкрити їм усі свої таємниці, істинність та правдивість. 

 

Фото: Андрій Оленін