Напередодні Дня захисників і захисниць України, 13 жовтня, у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна відбулося складання "обіцянки військового ліцеїста" учнями, які тільки розпочинають навчання у закладі. Як відбувалась присяга і як навчатимуться ліцеїсти - у фоторепортажі Суспільного.


 Єлизавета Серватинська / Суспільне

 

"Посвята - це найголовніший ритуал навчання тут. Той ліцеїст, який не адаптувався, який мав зауваження до дисципліни та ми не певні в ньому - ми його не допустили до посвяти. Це для них перший крок, перше доросле військове життя і перша обіцянка дана офіцерам, дана військовим. Це перше свідоме волевиявлення, що вони хочуть стати захисниками України", - пояснює командир сьомої навчальної роти ліцею, підполковник Роман Ковтун.

Ліцеїсти протягом місяця проходять "процес адаптації", після якого студент має звикнути до розпорядку дня, навчального процесу та розпорядку дня. Останнє, каже Ковтун, є найважливішим у житті ліцеїста у перші місяці.

"Є окремий процент дітей, яким потрібно трохи більше часу. Але попри це усі діти перед тим, як попасти сюди, проходять психологічний відбір. Найголовніше навчити дітей розпорядку дня. Якщо його засвоїти - навчання йде легше, колектив сам себе виховує", - пояснює командир.

 

Єлизавета Серватинська / Суспільне

 

"Як проходить робочий процес. Він відрізняється від шкільного повністю, адже в нас є чіткий розпорядок дня, який майже нічим не відрізняється від розпорядку дня Збройних сил.

О сьомій годині в них підйом, о 7:15 - зарядка. Після ранкової зарядки вони мають пів години на умивання та збори. О 8:10 - ранковий огляд, на якому в них перевіряють зовнішній вигляд, наявність всіх зошитів, речей. Потім сніданок, після нього - навчання. Уроки у них не відрізняються від шкільних, крім посиленої фізпідготовки.

З 14:30 по 16:00 - вони займаються додатковими заняттями. О 16:30 в них обід, після якого їм виділяють вільний час. Їм видають мобільні телефона, адже вони їх з собою не носять. Діти дзвонять батькам, сидять в інтернеті. Після відпочинку, о шостій, розпочинається самостійна підготовка до уроків. Вона триває до 8:30. Після цього вечеря, прогулянка, вечірнє шикування й перевірка. О 10-й вони лягають спати. У вихідний вільного часу більше", - каже командир.

 

 Єлизавета Серватинська / Суспільне

 

За його словами, не усі студенти доходять до посвяти. Через проблеми з дисципліною, а також неможливість звикнути до навчання у ліцеї деяких виключають.

"Є такі, яких ми відраховуємо, адже вони не можуть бути у військовому колективі", - сказав військовий.

Ліцеїст Данило Борецький підкреслив, що найтяжчим у вступі для нього був процес відбору - адаптація пройшла за декілька днів.

"Мені подобається військова справа, хочу дорости до розвідника і потім йти у Збройні сили. Єдина проблема, що сюди дійсно важко поступити через сильний відбір. Там важка програма. Адаптуватися було складно у перший день, на другий-третій - ні. Найскладнішим було звикнути до режиму", - відповідає учень.

 

 Єлизавета Серватинська / Суспільне

 

Крім того, для дівчат ранковий підйом та адаптація до режиму також стали найскладнішим у звиканні до навчання, каже ліцеїстка Олена Залінська.

Ковтун пояснює, що ліцеїстки набагато швидше адаптуються до навчання у ліцеї, а також суворого режиму дня.

"Для дівчаток немає іншого підходу - у нас гендерна рівність повна. Дівчата набагато швидше адаптувалися, ніж хлопці. Навчилися, як не дивно, строєвій ходьбі швидше, вони мобілізувалися швидше. Вона зразу показали гарний рівень стройової підготовки, підготовки до занять і взагалі згуртованість. Нарікань на дівчат нема - вони попереду", - каже Ковтун.

 

 Єлизавета Серватинська / Суспільне

 

Залінська додає, що також поступила через бажання служити у Збройних силах.

"Хочу служити у морській піхоті, або танкових військах. У мене старший брат військовослужбовець. Він також тут навчався, він мене надихнув", - каже вона.

Серед вступників у цьому році була Ярослава Журавель, донька героя України Ярослава Журавля, який у 2020 році загинув на Донбасі.

"Тут все дуже точно, тут дисципліна. Тут все суворо, але потрібно звикнути. Потрібен час. Я сюди йшов, щоб стати мужнім хлопцем, потім чоловіком. Мабуть, я захотів доказати, що я щось вмію. Я хочу служити Україні", - ділиться ліцеїст Михайло Миропольский.

 

 Єлизавета Серватинська / Суспільне

 

"Вони розуміють, що носять ту саму форму, яку носять хлопці, які сидять в окопах на першій лінії та захищають можливість навчатися. У багатьох батьки є військовослужбовцями - це дає їм розуміння, що вони частина Збройних сил України, які боронять нашу країну", - підкреслив командир роти Ковтун.

 

 Єлизавета Серватинська / Суспільне