1 грудня, перший день зими... І рівно 30 років від Всеукраїнського референдуму про державну незалежність України. Того самого референдуму, на якому понад 90 відсотків українців сказали «Так!» вільній і незалежній державі...

 

Іноді чую побажання перенести день святкування незалежності України саме на 1-е грудня. Бо, мовляв, саме сьогодні весь народ, а не тільки парламент, обрав свободу та волю...

Втім, я думаю, не варто цього робити. Бо за ці тридцять років у нас була нагода не раз переконатися, що незалежність - це радше процес, а не разовий акт.  Жодними законами й навіть цілими референдумами незалежність просто так не здобути... Незалежність трапляється з нами кожного дня. Ми досі боремося, досі воюємо, досі творимо нашу незалежну і вільну країну. Ми пізнаємо справжню ціну і справжню вартість незалежності. Ми розуміємо, що бути вільними - це те право, яке доводиться виборювати. І від того - цінуємо його ще сильніше.

Я вітаю всіх зі святом! Я дякую кожному, хто не зламався на цьому шляху, не збайдужів, хто знайшов у собі сили вірити після змарнованих сподівань та підійматися після поразок і втрат. Я вдячна тим людям, які усвідомили, що дорога до істинної незалежності встелена більше тернами, ніж трояндовими пелюстками... Від цього ми стаємо сильнішими. Ми вчимося бути незалежними, а разом з нами вчиться бути незалежною і наша держава. Бо й сама держава - це ми!

Ми - є, ми - будемо, ми - здолаємо! Ми її неодмінно збудуємо! Ту нашу омріяну, сильну й щасливу Україну! Бо тільки у своїй хаті своя правда... І сила, і воля...

Все буде Україна!