1. Як оцінюєте сто днів президентства Порошенко? 
2. Чи можна говорити про здачу Донбасу? 
3. Як оцінюєте реформи уряду? 


Віталій Бала: 


1. На мою думку, ці сто днів пройшли під своєрідним трендом обіцянок, загальних слів, планів ... За великим рахунком ніякої конкретики і ніяких обіцянок, які давалися на Майдані, не виконано. А підписання асоціації і так би відбулося, незалежно від того, хто був би президентом. Тобто це не заслуга Порошенко. Це заслуга українців, які вийшли на Майдан. 
Я б сказав, що це були сто днів втрачених надій на якісь зміни. Всі побачили, що реально нічого не змінилося. Є тільки правильні, хороші слова, а от реальних дій немає. Так само як і раніше процвітає кумівство, бізнес-партнерство. Ми бачимо, що на вибори йде син Порошенка. Тобто ми бачимо, що нічого не змінилося. 
2. Якщо говорити про спеціальний статус Донбасу, то тільки час покаже, здали його чи ні. Але зараз можна сказати, що Рада проголосувала за розміщення на території України військово-політичної бази іноземної держави. Чи буде далі рухатися Росія, залежить тільки від неї. Той, хто голосував «за» закон про особливий статус і амністію, каже, мовляв, якщо хочете війни йдіть і самі воюйте. Але ми не хочемо війни, ми хочемо захищати свою Батьківщину. А ті, хто пішли на такий крок - вони капітулянти. І потрібно їх ділити не як зараз багато пишуть - на партії миру і партії війни. А на партії захисників Батьківщини, і партію капітулянтів. Це моя оцінка. 
3. Ситуація була дуже складною і уряд практично її утримав. Але реальних економічних звершень немає. Є тільки обіцянки. Тільки слова, про те, що будемо робити. Я б сказав, що в момент обрання нового президента уряду не потрібно було сповільнювати деякі свої дії, тому що реформи залежать не від президента, а від Кабміну. Тому подальших якихось дій і кроків, щоб почати перезавантажувати економічну модель держави, не відбулося. 

Костянтин Матвієнко: 


1. Результати ста днів президентства Порошенко близькі до катастрофічних. Ми фактично не бачимо жодного напрямку, за яким би можна було говорити про досягнення. В першу чергу це, звичайно, війна і забезпечення зовнішньої підтримки України. На жаль, зона терору на Донбасі розширюється, спроби примиритися з терористами через мінський процес і прийняття законів, не привели ні до чого позитивного. Обстріл українських позицій посилюється, терор щодо місцевого населення не припиняється, обмін полоненими йде дуже повільно. В цьому відношенні говорити про позитивний результат не доводиться. На початку президентського терміну все було більш оптимістично. 
Ми абсолютно не просунулися в питанні Криму. Навіть не створені ті інституції, які повинні були б розробити стратегію повернення АРК. 
Порошенко не став модератором суспільних процесів. Але найтрагічніша його помилка - це те, що він девальвував статус президента, ставши одним з учасників виборчого процесу. Він повинен був бути над виборами, гарантуючи свободу волевиявлення, конституційні права громадян .... Замість цього президент перетворюється на один із суб'єктів виборчого процесу. До речі, династія Порошенко перша династія в Україні, у якої в парламенті представлено три покоління: був батько Порошенка, був він сам, а тепер він на вибори веде сина по Вінницькій області. Тут напрошується пряма аналогія з Януковичем, а це також не сприяє позитивному іміджу президента. 
2. На Донбасі триває терор, знищення інфраструктури, місцеве населення перебуває в дуже тяжкому становищі. І я боюся, що цю територію не буде контролювати ні Росія, ні Україна. Це буде кримінальний анклав. За великим рахунком, жителів Донбасу віддали на розправу терористам. 
3. Ніяких реформ немає. Єдиний позитивний момент - це закон про вищу освіту. Більше нічого не назву. Системних реформ немає, ми це бачимо, в тому числі по втечі з уряду колишнього міністра економіки. Немає реформ в інфраструктурі, виробництві .... 
Дуже багато що дивує. Наприклад, зростають комунальні тарифи. Добре, а де аудит? Адже ми повинні розуміти, куди йдуть гроші. Також уряд запропонував ліквідувати соцстрах. М'яко кажучи, спірна пропозиція. Не зовсім зрозуміло, як буде здійснюватися захист людей ... 
А у фінансовій сфері просто катастрофа. 
Взагалі відмовляюся вірити, що Національний банк дружить з головою. Те, що Нацбанк витворяє (досить пройтися по обмінниках) - це за межею пристойності. З одного боку нестримне рефінансування проблемних банків, і при цьому абсолютне опускання курсу. Нацбанк веде політику знецінювання гривневих заощаджень громадян. Це викликає паніку, депресію, зростання цін. Скільки не намагався у економістів запитати, що відбувається, вони не говорять нічого. 

Ірина Бекешкіна: 


1. Я б за десятибальною системою поставила середину - 5. Йому щось вдалося, щось не вдалося. Я б не сказала, що цей період був зовсім провальним, але і не можна сказати, що все вийшло. Треба розуміти, на що він прийшов. Він прийшов на руїни державного апарату. І що йому вдалося все ж таки утримати країну - це позитив. Вдалося все ж таки утримати фронт, адже могло бути набагато гірше. З іншого боку багато чого не вийшло. Наприклад, у сфері внутрішніх реформ. З одного боку президент, ніби як, і не причетний до цього. З іншого боку він би міг ініціювати ці реформи. Згадаймо вимоги Майдану з приводу покарання всіх винних у вбивствах активістів, боротьба з корупцією - ось це все не вдалося. 
2. Я б сказала, що це вимушений капітуляція. Прийняття законів про особливий статус та амністії - це була умова Росії, щоб вона пішла з нашої території. Але дії РФ важко передбачити і невідомо чи буде виконувати Кремль свої обіцянки. Навіть сам Порошенко, коли його запитали, чи допоможуть закони 16 вересня зупинити РФ, чесно сказав, що гарантій немає ніяких. 
3. Реформ радикальних немає. Рак на останніх стадіях не лікується краплями. А те, що зараз робиться це спроба якось еволюційно все підправити і виправити. А тут потрібні хірургічні методи, які уряд чомусь боїться застосовувати. Хоча на цьому наполягають громадські організації. І те, що голосує ВР, приймається часто під тиском громадськості. Наприклад, закон про люстрацію. 

Дмитро Джангіров: 


1. Дві третини цього строку втрачено безцільно. У внутрішній політиці взагалі суцільна втрата. 
2. Це продовження гри. І треба розуміти, що, якщо до вимог Росії приєднався Захід, то вибору немає. Але я думаю, що помилки були скоєні раніше. Це вже наслідок усіх помилок, коли Захід зажадав прийняти ці закони. 
3. Я вважаю, що реформи «вражаючі». «Відреформувати» курс гривні, тарифи на ЖКГ ... Булатов «відреформувати» свою стареньку машинку і з квартирою у нього реформи добігають кінця. Я думаю, що так і буде продовжуватися. Позитивних змін від цих людей чекати не можна. Щоб щось змінилося потрібно змінити склад уряду.


Коментар INTV: 


Отже позаду у нас час втрачених надій, правильних-гарних слів і відсутності реальних дій та реформ…Війни ми не хочемо – ми хочемо захистити свою Батьківщину. Натомість, Донбас перетворюється на кримінальний анклав. Що ж попереду: вибори за старим законом? Повзуча окупація все більших територій України? Долар по 20 чи по 25? Палаючі шини біля державних установ? 
Чи згуртованість всіх національно-демократичних сил, воєнна допомога світових лідерів, реальні реформи економіки та державного апарату? Пригадується ще одна вимога Майдану Гідності: повне перезавантаження системи!
Напевно, саме над цим треба працювати людям у владі, а не уважно вивчати електоральну карту країни, замість карти бойових дій на Сході.