На Запорізькому напрямку основу сил ворога складають війська російської 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) "Днепр", які посилені частинами та підрозділами 18-ї ЗВА того ж угрупування та частинами й з’єднаннями повітряно-десантних військ. Про це пише оглядач "Інформаційного спротиву" Костянтин Машовець.
Поточна ситуація на Запорізькому напрямку
Противник продовжує намагатися відновити просування своїх передових частин і підрозділів у напрямку Запоріжжя, проводячи атакуючіштурмові дії з рубежу Приморське — Степногірськ у північному та північно-східному напрямках (по обидва боки дороги Е-105), а також у напрямку Степове — Павлівка (таким чином намагаючись прорватися в район Магдалінівка — Новояківлівка — Павлівка — Лук'янівське).
Також російські війська час від часу атакують у напрямку Новопокровка — Мала Токмачка, намагаючись дістатися до південно-східних околиць Оріхова та обійти з флангу оборону підрозділів ЗСУ в районі Новоданилівки.
Крім того, очевидно, що командування російської 58-ї ЗВА намагається запобігти подальшому відходу своїх передових штурмових груп і підрозділів (малих піхотних груп), які закріпилися у районі Степногірська, на південний захід від Лук'янівського та в південній частині Приморського.
Протягом минулого тижня як російські, так і українські війська здійснили кілька досить акцентованих спроб покращити свої позиції в тактичній зоні шляхом проведення атакуючих та контратакуючих дій на певних ділянках і напрямках, зокрема:
- Передові підрозділи ворога у районі Приморського кілька разів намагалися просунутися на північ, таким чином, прагнучи відновити те положення, яке існувало до початку контратак ЗСУ в цьому районі, й діючи переважно вздовж вулиці Покровської. Очевидно, не дуже вдало для себе.
- Кілька російських штурмових груп у районі Степногірська, діючи вздовж Радянської, Таврійської та Аграрної вулиць, намагалися прорватися до центральної частини міста і таким чином заблокувати з флангу контратаки ЗСУ в напрямку району "Висотки".
- Незважаючи на це, ЗСУ продовжили досить активні дії безпосередньо в самому Степногірську з "зачищення" та витіснення противника з міста у загальному напрямку з півночі на південь, крім того, були зафіксовані бойові зіткнення на ділянці від авторозв’язки на схід від Степногірська до вулиці Гнідого, по обидва боки дороги Е-105.
- На схід і південний схід від Степногірська також тривали зустрічні бої за напрямками Кам'янське — Лук'янівське та Степове — Павлівка. Російські війська намагалися утримати низку своїх позицій на південний захід від Лук'янівського і знову просунутися більш-менш значними силами з південного заходу до Павлівки та Новояківлівки. Досягнути значного тактичного успіху їм не вдалося.
- Крім того, подальші спроби противника утримати позиції своїх невеликих піхотних груп в районі Лук'янівського ускладняються тим, що ЗСУ часом досить наполегливо контратакують у районі Степногірська і водночас утримують низку позицій між Кам’янським і Степовим по південному та північному берегах річечки Янчекрак, створюючи дуже "незручну" позицію для російських піхотних груп біля Лук'янівського на їх флангах, Перш за все, щодо поповнення (накопичення) їхньої живої сили та постачання їм предметів матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).
- Російське командування продовжує наполегливі спроби прорватися до Оріхова через Малу Токмачку, діючи вздовж дороги та залізниці, що проходять через неї від Оріхова на Пологи, і з боку Новопокровки, одночасно намагаючись обійти лівий фланг українських підрозділів, що обороняються у районі Новоданилівки. Поки що не дуже успішно.
Після початкових тактичних успіхів, досягнутих місяць тому, коли російські війська змогли захопити половину Малої Токмачки, передові підрозділи противника "забуксовали", втягнувшись у виснажливі та малорезультативні бої за саму Малу Токмачку.
Ситуація для російських військ на крайньому правому фланзі 58-ї ЗВА УВ "Днепр", ймовірно, також ускладнюється тим, що їхнє командування не може зосередити максимальну кількість сил і засобів саме для "кидка" безпосередньо на Оріхів, адже змушене перенаправляти частину з них на рубіж Білогір’я — Лугівське для максимальної допомоги військам 5-ї ЗВА УВ "Восток", які намагаються просуватися на захід і південний захід від Гуляйполя.
Тому російські війська ще не змогли прорватися до Оріхова зі сходу та південного сходу, впершись в оборону ЗСУ по рубежу Мала Токмачка — Новоданилівка.
Перспективи розвитку ситуації на Запоріжжі
На даний момент, щодо ситуації на Запорізькому напрямку, цілком можливо сформулювати (зробити) пару досить очевидних висновків оперативно-тактичного характеру:
- Російське командування російської 58-ї ЗВА явно переоцінило власні сили, намагаючись ОДНОЧАСНО вирішити два завдання відповідного рівня — прорватися на північ уздовж Дніпра (дістатися рубежу Малокатеринівка — Комишуваха) та активно "взяти участь" у охопленні Оріхова зі сходу та південного сходу разом із військами УВ "Восток".
Головна причина, ймовірно, полягала в тому, що ця армія вважається найпотужнішою у складі УВ "Днепр" (вона має 2 повноцінні дивізії + посилення зі складу 18-ї ЗВА та повітряно-десантних сил). Крім того, вона постійно посилювалася як за рахунок резервів самого УВ "Днепр" (47-ма мсд), так і за рахунок резервів стратегічного рівня (принаймні 7-ї та 76-ї дшд). Крім того, вона має дуже зручні, відносно короткі маршрути та комунікації, як для швидкого оперативного розгортання військ у своєму тилу, так і для логістики власних тилових потреб (через Кримський "хаб" до Мелітополя і далі — або до Токмака, або до Василівки).
Тобто командування 58-ї ЗВА має можливість ефективно перегрупувати та маневрувати військами (силами) армії, швидко концентрувати їх на обраних і необхідних йому ділянках і напрямках, при цьому здійснювати їх комплексне МТЗ та накопичення логістичних засобів для наступу. Причому, робити все це – дуже оперативно та зручно для себе.
Більше того, в інтересах 58-ї ЗВА дуже зручно використовувати російське угрупування армійської та тактичної авіації, яка вже зосереджена та розгорнута на Кримських авіабазах. Її не потрібно нікуди переводити, вона вже максимально наближена до районів застосування частин і з’єднань цієї армії. Тому підльотний час до них короткий, а вся смуга 58-ї ЗВА достатньо щільно прикрита як власними засобами ППО цієї армії, так і відповідними засобами пкс зс рф.
Іншими словами, командування 58-ї ЗВA мало і досі має цілий віз і маленький візок факторів "ЗА" прийняття такого рішення.
- Другий висновок також підказує сам себе і є досить очевидним. Сам наступ 58-ї ЗВА вздовж Дніпра, у відносно вузькому секторі, з одночасним "відставанням" протилежного Оріхівського флангу, з оперативної точки зору виглядає, скажімо так, дещо дивно.
На мою думку, найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку ситуації безпосередньо в напрямку Запоріжжя, ймовірно, є перенесення основних зусиль командування російської 58-ї ЗВА саме у бік Оріхівського району оборони ЗСУ (переважно, скоріш за все, шляхом його охоплення зі сходу та заходу). Очевидно, що водночас воно намагатиметься зберегти свої тактичні "здобутки" в районі Приморського та Степногірська.
Разом з тим, очевидно, воно достатньо сильно розраховує на те, що 5-та та 35-та ЗВА УВ "Восток" все одно доповзуть до околиць Оріхова зі сходу (тобто з боку Гуляйполя), що дуже полегшить командування самої 58-ї ЗВА усунути "проблему" Оріховської.
Якщо численні повідомлення, які нещодавно з'явилися в низці ЗМІ про переміщення деяких російських загадкових "значних резервів" через Маріуполь і Мелітополь, правдиві, то, ймовірно, у дуже близькому майбутньому ми все ж побачимо ще одну масштабну спробу російського командування зрештою "захопити район Оріхова". Адже без цього подальші спроби прорватися на ближні підступи до Запоріжжя (включно із смугою самої 58-ї ЗВА) виглядають проблематичними.
По материалам: Подробности
