Автобуси для Вінниці стали в Польщі не лише історією про транспорт, а й тестом на практичну солідарність під час війни: після політичного скандалу в Кельце фонд Sikorki na Ukrainie відкрив збір на викуп 15 старих міських автобусів, які планували передати українському місту, але офіційна процедура зірвалася через суперечку довкола історичної пам’яті. Станом на ніч 12 червня, за даними збору й українських медіа, поляки вже переказали понад 150 тисяч злотих із цілі 500 тисяч, а сама кампанія пояснюється просто: у Вінниці під час блекаутів зупиняється електротранспорт, і дизельні автобуси можуть залишатися єдиним способом довезти людей на роботу, до лікарень і пунктів допомоги, повідомляє ntvua.com з посиланням на Zrzutka.
Історія почалася з наміру влади Кельце передати Вінниці 15 списаних автобусів, які вже не використовувалися в польському місті після оновлення парку електробусами. Але частина місцевих політиків пов’язала цю допомогу з вимогою до Вінниці змінити назву вулиці Степана Бандери; після публічного конфлікту мер Вінниці Сергій Моргунов відкликав прохання, щоб не загострювати польсько-українські відносини.
Автобуси для Вінниці: що саме збирають у Польщі і чому сума така велика
Збір на платформі Zrzutka.pl відкрив польський фонд Sikorki na Ukrainie під назвою “Autobusy dla Winnicy. Politycy blokują, my jedziemy dalej”. Організатори вказали ціль 500 000 злотих: за ці кошти вони хочуть спробувати викупити в міста Кельце 15 старих автобусів і передати їх мешканцям Вінниці. На сторінці збору зазначено, що йдеться про 17-річні міські автобуси, які для Кельце вже є зношеним майном, але для українського міста під час війни можуть мати практичну цінність.
Фонд прямо пояснює: якщо купити саме ці автобуси не вдасться, активісти шукатимуть інші автобуси в Україні; якщо зберуть більше — спробують придбати більше транспорту. У разі, якщо закупівля й передача автобусів стануть неможливими з незалежних від організаторів причин, гроші мають спрямувати на захист цивільного населення України від російських повітряних атак.
Тобто збір уже не є лише реакцією на один скандал у міській раді. Він перетворився на громадську ініціативу, яка має дві логіки: або транспорт для міста, яке живе в умовах енергетичних ударів, або допомога цивільним під час повітряної війни.
Організатори також наголошують, що для Вінниці дизельні автобуси — це не питання комфорту. У місті значна частина громадського транспорту залежить від електрики: це трамваї та тролейбуси. Коли російські удари по енергетичній інфраструктурі призводять до відключень, електротранспорт не може працювати стабільно, а автобуси з двигунами внутрішнього згоряння залишаються резервним інструментом міської мобільності.
Як скандал у Кельце зірвав офіційну передачу автобусів
Початковий план виглядав як стандартна міжмуніципальна допомога: Кельце й Вінниця мають партнерські відносини, а українська сторона звернулася із проханням передати частину старого автобусного парку. За даними польських медіа, йшлося про 15 автобусів, які були виведені з експлуатації у травні 2026 року після закупівлі нових електробусів.
Рішення мала ухвалити міська рада Кельце, бо автобуси належать громаді. У польських матеріалах зазначалося, що транспорт планували передавати через Rządowa Agencja Rezerw Strategicznych, тобто урядову агенцію, яка координує частину допомоги Україні. Окремо представники транспортного управління Кельце пояснювали, що старі дизельні автобуси вже не відповідають потребам польського міста, але в Україні могли б закрити критичну потребу в резервному транспорті.
Конфлікт виник тоді, коли частина радних правого табору поставила допомогу Вінниці в політичний та історичний контекст. Публічно згадували, що у Вінниці є вулиця Степана Бандери, і цю тему пов’язали з ширшою польсько-українською суперечкою щодо УПА. Після цього політична дискусія вийшла за межі питання транспорту: замість того щоб обговорювати технічну передачу списаних автобусів, у Кельце почали сперечатися про історичну пам’ять і дипломатичну напругу між Польщею та Україною.
Мер Вінниці Сергій Моргунов, за повідомленнями польських медіа, відкликав прохання про передачу автобусів, щоб не погіршувати ситуацію. Після цього активісти фактично спробували обійти політичний тупик громадським способом: не просити про безоплатну передачу, а зібрати кошти й викупити транспорт. Саме тому польський збір став таким помітним: люди донатять не лише “на автобуси”, а й на відповідь політичному блокуванню допомоги.
Що відомо про автобуси з Кельце
| Параметр | Дані |
|---|---|
| Місто-власник | Кельце, Польща |
| Місто, якому хотіли передати транспорт | Вінниця, Україна |
| Кількість автобусів | 15 |
| Вік транспорту | близько 17 років |
| Роки закупівлі | 2009–2010 |
| Статус у Кельце | виведені з експлуатації після оновлення парку |
| Причина потреби у Вінниці | блекаути, залежність трамваїв і тролейбусів від електрики |
| Ціль збору | 500 000 злотих |
| Альтернативне використання коштів | захист цивільних від російських повітряних атак |
Ця таблиця показує головне: транспорт не є новим і не є “дорогим подарунком” у класичному розумінні. Для Кельце це майно, яке могло піти на продаж, запчастини або металобрухт; для Вінниці — резервна мобільність під час війни. Саме різниця між бухгалтерською вартістю старого транспорту і його реальною корисністю в умовах блекаутів стала центральною в цій історії.
Представники транспортної сфери в Кельце раніше пояснювали, що в разі відмови від передачі автобуси можуть бути виставлені на продаж, але великого прибутку очікувати не варто. Польські медіа також писали, що частина машин має великий пробіг, а в Україні їх могли б використовувати там, де електрична мережа не дозволяє гарантувати стабільну роботу трамваїв і тролейбусів.
Чому Вінниці потрібні саме дизельні автобуси під час війни
Вінниця має розвинену систему електротранспорту, але в умовах російських ударів по енергетиці така перевага перетворюється на вразливість. Коли місто втрачає електропостачання або змушене працювати в режимі обмежень, трамваї й тролейбуси не можуть повноцінно виконувати маршрути. Для пасажирів це означає не абстрактну “незручність”, а втрату доступу до роботи, лікарень, соціальних служб, навчання та евакуаційної логістики.
Дизельний автобус у такій ситуації — це резервний елемент міської інфраструктури. Він не залежить безпосередньо від контактної мережі, може виходити на маршрути під час часткових відключень і закривати критичні ділянки, де електротранспорт тимчасово не працює. Саме це пояснювали польські організатори збору: автобуси потрібні не для оновлення автопарку “на майбутнє”, а для того, щоб місто не зупинялося під час війни.
У цьому сенсі 15 автобусів не вирішують усі проблеми міста, але можуть дати оперативний резерв. Для великого міського транспорту це небагато, однак під час блекаутів навіть кілька машин на ключових маршрутах можуть змінити ситуацію для районів, лікарень, вокзалів і пунктів видачі допомоги. Тому польський збір має не символічний, а суто практичний вимір.
Реальна цитата: що сказали організатори збору
Організатори кампанії на Zrzutka.pl пояснили свою позицію жорстко й прямо:
“Naszym celem jest 500 000 PLN. Za te pieniądze postaramy się odkupić od miasta Kielce wspomniane autobusy i przekazać je bezpośrednio tam, gdzie są krytycznie potrzebne – mieszkańcom Winnicy” — тобто фонд хоче зібрати 500 тисяч злотих, викупити автобуси в Кельце й передати їх туди, де вони критично потрібні, мешканцям Вінниці.
Ця цитата важлива, бо вона фіксує зміну формату допомоги. Йдеться вже не про рішення польської міської ради, а про спробу громадянського суспільства взяти на себе те, що політична процедура не змогла довести до кінця. У польському публічному просторі це виглядає як конфлікт між локальною політикою й низовою солідарністю.
Водночас організатори не приховують ризиків. На сторінці збору прямо зазначено: якщо купівля й передача автобусів не відбудуться, кошти підуть на захист цивільних від російських повітряних атак. Це юридично й репутаційно важлива умова, бо донори мають розуміти, що буде з грошима в разі зриву транспортної частини ініціативи.
Польсько-український контекст: чому локальний скандал став частиною великої суперечки
Скандал у Кельце не виник у вакуумі. На початку червня 2026 року польсько-українські відносини знову опинилися під тиском через рішення України надати одному з підрозділів Сил спеціальних операцій назву на честь Героїв УПА. У Польщі це викликало гостру реакцію, бо тема Волинської трагедії та ролі УПА залишається однією з найболючіших у двосторонніх відносинах. Reuters повідомляло, що прем’єр Дональд Туск закликав президентів Польщі й України до прямої розмови, попередивши, що конфлікт вигідний Москві.
Цей великий дипломатичний фон швидко проник у місцеву політику. У Кельце питання про старі автобуси для Вінниці почали обговорювати не як гуманітарну або інфраструктурну допомогу, а як інструмент тиску на українське місто через назву вулиці. Після цього сам транспорт став другорядним, а головним предметом суперечки стала історична пам’ять.
Для України ризик у таких ситуаціях очевидний: технічні питання допомоги можуть блокуватися політичними символами. Для Польщі ризик інший: локальні конфлікти здатні послаблювати імідж країни як одного з ключових партнерів України. Саме тому реакція донорів стала помітною — частина польського суспільства показала, що не хоче зводити допомогу цивільним до суперечок між партіями.
Про це та іншу корисну інформацію, читайте на нашому сайті, а також рекомендуємо до прочитання: В Одесі дозволили купатися на 13 пляжах: список локацій і правила безпеки
