Оренда гравців у футболі — це не «безкоштовний трансфер на один сезон», а окрема юридична та фінансова конструкція, за якої футболіст тимчасово переходить до іншої команди, тоді як його основний контракт із клубом-власником продовжує діяти. Угода може передбачати орендний платіж, повне або часткове покриття зарплати, бонуси, опцію викупу чи обов’язковий майбутній трансфер. FIFA вимагає, щоб міжнародна оренда оформлювалася письмово із зазначенням її тривалості та фінансових умов — пише INTVua.com.
Хто саме платить футболісту зарплату, універсального правила немає. Новий клуб може взяти витрати повністю на себе, сторони можуть поділити їх у певній пропорції або частину зарплатного навантаження залишає клуб, якому належить контракт гравця. UEFA у фінансових правилах прямо передбачає ситуацію, коли зарплату орендованого футболіста перебирає новий клуб, і тоді ці виплати відображаються як витрати на персонал протягом строку оренди.
Саме тому повідомлення «клуб орендував футболіста» розповідає лише частину історії. Для розуміння реальної вартості угоди потрібно знати щонайменше чотири речі: чи є орендна плата, яку частку зарплати бере кожна сторона, чи передбачені бонуси та чи може тимчасовий трансфер перетворитися на постійний.
Що насправді означає оренда гравця у футболі
За визначенням FIFA, орендою в міжнародній трансферній системі вважається ситуація, коли футболіст тимчасово приєднується до нового клубу, продовжуючи перебувати в контрактних відносинах зі своїм основним клубом. Це принципова відмінність від повноцінного трансферу: реєстрація футболіста передається тимчасово, а не назавжди. Після завершення строку оренди гравець зазвичай повертається до клубу, з яким має чинний контракт, якщо сторони не погодили викуп або іншу операцію. FIFA окремо класифікує «loan», «return from loan» та «permanent transfer» як різні типи міжнародних трансферів.
Для самого футболіста оренда означає можливість отримувати ігровий час без необхідності розривати довгостроковий контракт. Для клубу-власника — спосіб керувати активом, який зараз не потрапляє до основного складу. Для команди, що бере футболіста, — можливість тимчасово посилити позицію без витрат на повний трансфер.
Саме слово «оренда» тому може описувати фінансово абсолютно різні операції.
В одному випадку новий клуб фактично отримує футболіста майже безкоштовно, оплачуючи лише частину його зарплати.
В іншому — платить значний орендний внесок, бере на себе всю зарплату та ще й погоджується на майбутній викуп.
Основні елементи типової орендної угоди:
- строк оренди;
- орендна плата між клубами;
- порядок покриття зарплати;
- бонуси футболістові;
- бонуси клубу-власнику;
- опція викупу;
- обов’язок викупу;
- умови, після яких обов’язок викупу активується;
- спортивні чи фінансові додаткові платежі;
- порядок дострокового повернення, якщо він допускається правилами та угодою.
FIFA встановлює для міжнародних оренд мінімальну тривалість, пов’язану з інтервалом між двома реєстраційними періодами, та максимальну — один рік. Також заборонено передавати футболіста, якого клуб сам отримав в оренду, в суборенду третій команді.
«The requirement of a written agreement defining the terms of the loan, in particular its duration and financial conditions».
(Формулювання FIFA при запровадженні міжнародного регулювання оренд, 20 січня 2022 року).
Навіщо клубу віддавати свого футболіста в оренду
Клуб може мати гравця з чинним контрактом, якого тренер у конкретному сезоні практично не використовує. Просто залишити такого футболіста на лаві запасних означає продовжувати нести зарплатні та бухгалтерські витрати без достатньої спортивної віддачі. Оренда дозволяє перенести частину витрат на іншу команду та одночасно забезпечити гравцеві матчі. Особливо часто цей механізм використовують щодо молодих футболістів, яким потрібні регулярні виступи на професійному рівні. FIFA прямо називала розвиток молодих гравців однією з ключових цілей регулювання системи оренд.
Але молодь — далеко не єдина категорія.
В оренду також віддають дорогих футболістів, які:
- втратили місце в основному складі;
- не підходять новому тренеру;
- потребують відновлення ігрової практики;
- мають великий контракт, який складно продати;
- можуть зрости в трансферній вартості після успішного сезону;
- залишаються частиною довгострокових планів клубу.
Окрема ситуація — футболіст із високою зарплатою, на якого немає покупця.
У такому випадку навіть оренда із компенсацією 40–60% зарплати може бути економічно вигідною для основного клубу. Він не позбавляється контрактних прав на футболіста, але скорочує витрати протягом кількох місяців.
Оренда як спосіб не втратити трансферну вартість
Гравець, який рік майже не виходить на поле, зазвичай стає складнішим для подальшого продажу. Потенційний покупець оцінює не лише вік та минулі досягнення, а й поточну форму, травми, кількість зіграних хвилин та роль у команді.
Тому клуб може погодитися навіть на неідеальні фінансові умови оренди, якщо головна мета — повернути футболіста до регулярної гри.
Показовою є ситуація з Акселем Дісасі. У серпні 2026 року «Крістал Пелас» домовився з «Челсі» про платну оренду французького захисника без опції викупу. Перед цим Дісасі вже проводив окремі періоди в «Астон Віллі» та «Вест Гемі», тоді як його довгостроковий контракт із «Челсі» залишався чинним. Детально структура цього переходу розбиралася в матеріалі про оренду Акселя Дісасі з «Челсі» до «Крістал Пелас».
Цей приклад добре показує: оренда не обов’язково означає, що клуб готується назавжди позбутися футболіста. Якщо права викупу немає, після завершення строку угоди питання майбутнього гравця вирішуватиметься заново.
Хто платить зарплату футболісту під час оренди
Найважливіше правило тут просте: відсоток зарплати визначається домовленістю між сторонами, а не єдиною футбольною нормою для всіх трансферів.
Оренда може бути структурована кількома способами. Новий клуб здатний взяти зарплату повністю. Основний клуб може продовжити покривати її частину. Можлива й конструкція, за якої клуб-власник формально проводить виплати через власну систему розрахунків, а клуб, який отримав футболіста, компенсує погоджену суму. Англійська EFL прямо описує кілька подібних моделей у своєму регламенті.
| Модель | Клуб-власник | Клуб, який орендує | Коли це вигідно |
|---|---|---|---|
| 100% зарплати платить новий клуб | Не несе поточних зарплатних витрат | Бере всю зарплату | Коли гравець потрібен команді та його контракт доступний для бюджету |
| Зарплата ділиться | Платить погоджену частку | Платить решту | Коли зарплата зависока для нового клубу |
| Основний клуб платить більшість | Зберігає значне навантаження | Сплачує невелику частину | Коли головна мета — дати футболістові ігрову практику |
| Основний клуб платить зарплату, новий компенсує витрати | Проводить виплату | Відшкодовує погоджену суму | Залежить від юридичної структури угоди |
| Зарплата + орендний внесок | Може частково або повністю позбутися зарплатного навантаження | Платить зарплату та окрему суму клубу | Для цінних і затребуваних футболістів |
У правилах клубного ліцензування UEFA зазначено: якщо зарплату футболіста під час оренди перебирає новий клуб, вона має бути відображена як витрати на персонал протягом строку цієї оренди. Орендний внесок при цьому обліковується окремо як трансферні витрати.
Це принципово важливо.
Орендна плата і зарплата — не одне й те саме.
Наприклад, клуб може заплатити €3 млн іншому клубу за право користуватися гравцем протягом сезону та додатково виплатити самому футболістові його зарплату.
Або — сплатити невеликий орендний внесок, тоді як значну частину зарплати продовжить покривати клуб-власник.
«The basic wage for the period of the loan can also be varied by agreement».
(Офіційне керівництво EFL щодо стандартних оренд футболістів).
Саме тому публічна інформація про «безкоштовну оренду» може вводити в оману. Відсутність плати між клубами ще не означає відсутність витрат: нова команда може взяти на себе мільйони євро зарплати та бонусів.
Чому клуб-власник інколи сам продовжує платити футболісту
На перший погляд це здається нелогічним: навіщо віддати футболіста іншій команді та ще й продовжувати платити йому? Причина полягає в тому, що альтернативою може бути ще дорожчий сценарій — футболіст залишається поза складом, отримуючи 100% зарплати. Якщо інший клуб готовий компенсувати хоча б частину, фінансове навантаження вже зменшується. Крім того, регулярні матчі можуть допомогти відновити ринкову ціну футболіста. Після успішної оренди шанс продати його або повернути до першої команди зазвичай вищий, ніж після сезону без практики.
Умовний приклад показує логіку краще.
Футболіст отримує €120 тис. на тиждень.
Інший клуб може дозволити собі максимум €50 тис.
Для клубу-власника вибір може виглядати так:
- залишити гравця — витрачати €120 тис. щотижня;
- віддати в оренду — продовжувати платити €70 тис.;
- економити €50 тис. щотижня;
- дати футболістові можливість провести повноцінний сезон;
- потенційно отримати можливість продажу наступного літа.
За 40 тижнів різниця лише в зарплатному навантаженні становитиме умовні €2 млн.
Тому сплата частини зарплати клубом-власником — не обов’язково збиткова операція. У певній ситуації це спосіб мінімізувати більші витрати.
Для спортивного директора головне питання часто звучить не «скільки ми ще платимо?», а «скільки ми економимо порівняно з тим, якби футболіст залишився?».
Що таке платна та безкоштовна оренда
Платна оренда означає, що клуб, який отримує футболіста, перераховує іншому клубу окремий орендний внесок. Він не є зарплатою гравця. UEFA вимагає відображати такі платежі як трансферні доходи та витрати, причому при звичайній оренді без опції або обов’язку викупу доходи чи витрати розподіляються протягом строку угоди.
Безкоштовна оренда означає лише відсутність такого клубного внеску.
Але в ній можуть залишатися:
- зарплата;
- премії за матчі;
- бонуси за результативність;
- виплати агентам;
- компенсації інших витрат;
- бонус за певну кількість матчів;
- майбутня опція або обов’язок викупу.
Тому порівнювати дві оренди лише за сумою «loan fee» некоректно.
Як оренда перетворюється на трансфер
У сучасних угодах поширені три базові моделі.
Оренда без права викупу.
Футболіст після завершення строку повертається до свого клубу, якщо сторони не домовляться про окремий трансфер.
Оренда з опцією викупу.
Новий клуб отримує право, але не обов’язок, придбати футболіста за погодженою ціною.
Оренда з обов’язком викупу.
Майбутній перехід стає обов’язковим одразу або після виконання встановлених умов.
UEFA проводить між цими моделями важливу бухгалтерську межу. Якщо обов’язок придбати футболіста безумовний, операція для цілей відповідного фінансового обліку розглядається як постійний трансфер уже від початку домовленості. Якщо обов’язок залежить від певної умови, облік залежить від того, наскільки її виконання є фактично визначеним.
Таким чином, формально одна операція може називатися «орендою», але економічно бути першим етапом продажу.
Чому клубам вигідно брати футболістів в оренду
Для клубу-одержувача головна перевага — можливість вирішити кадрову проблему без негайної купівлі гравця. Якщо основний нападник травмований на пів року, витрачати десятки мільйонів на нового футболіста із п’ятирічним контрактом може бути невигідно. Оренда дозволяє закрити позицію на конкретний період. Також вона знижує ризик помилки під час селекції: клуб бачить футболіста у своїй системі до можливого викупу. У командах із меншим бюджетом такий механізм дає доступ до гравців, яких вони не могли б придбати повністю. Для самого футболіста це шанс отримати роль, якої він не мав у попередній команді.
Основні причини взяти гравця в оренду:
- терміново замінити травмованого футболіста;
- отримати гравця вищого класу без великої трансферної суми;
- перевірити його перед можливим викупом;
- сформувати глибший склад для єврокубків;
- закрити позицію до наступного трансферного вікна;
- уникнути довгострокового контрактного ризику.
Для українського футболу важливий і кадровий контекст. Склад команд УПЛ залежить не тільки від трансферного бюджету, але й від правил щодо футболістів різного статусу. Наприклад, у матеріалі про ліміт легіонерів в УПЛ у сезоні 2026/27 детально розібрано, скільки іноземних гравців команда може одночасно використовувати на полі. Для спортивного директора такі правила також впливають на доцільність оренди конкретного футболіста.
Чому FIFA обмежила кількість міжнародних оренд
Великі клуби тривалий час могли накопичувати десятки футболістів із довгостроковими контрактами та систематично відправляти їх в оренди. FIFA змінила міжнародне регулювання, пояснивши реформу трьома завданнями: розвитком молодих гравців, підтриманням конкурентного балансу та боротьбою з накопиченням футболістів клубами. Правила почали вводитися у 2022 році поетапно. Від 1 липня 2024 року загальний ліміт у відповідній категорії міжнародних оренд становить шість футболістів, яких клуб може одночасно віддати, і шість, яких може отримати. При цьому футболісти віком до 21 року та клубні вихованці звільняються від цього загального обмеження. Між двома конкретними клубами одночасно допускається максимум три оренди в кожному напрямку.
Станом на серпень 2026 року необхідно враховувати ще одну важливу обставину: FIFA вже затвердила нову редакцію Regulations on the Status and Transfer of Players, однак основний пакет змін набуде чинності 1 січня 2027 року. Тому нові норми не слід автоматично переносити на угоди серпня 2026-го.
Офіційні документи та чинні редакції правил доступні у розділі FIFA Rules & Reports.
Які витрати клуб бачить за словом «оренда»
Справжня вартість тимчасового трансферу може бути значно більшою за суму, яку називають у новинах.
Для фінансового аналізу потрібно розкласти угоду на компоненти.
| Стаття | Кому платять | Від чого залежить |
|---|---|---|
| Орендний внесок | Клубу-власнику | Попит, рівень гравця, строк оренди |
| Зарплата | Футболісту | Особистий контракт і домовленості клубів |
| Матчеві бонуси | Футболісту | Кількість матчів, голів, результатів |
| Агентські витрати | Агенту/посереднику | Структура операції та правила |
| Бонус клубу-власнику | Клубу-власнику | Досягнення умов угоди |
| Викуп | Клубу-власнику | Опція або обов’язок придбання |
UEFA також включає витрати та доходи від оренд до розрахунків, що використовуються у системі контролю клубних витрат. До relevant squad costs можуть потрапляти не лише прямі зарплатні виплати, а й пов’язані з тимчасовими переходами витрати та певні платежі агентам чи іншим сторонам.
Тому оренда не є способом просто «сховати» витрати за межами фінансової звітності.
Клуб має показувати економічний зміст операції відповідно до правил UEFA.
Що відбувається після завершення оренди
Якщо опція або обов’язок викупу не реалізовані, реєстрація футболіста повертається до основного клубу. FIFA навіть виділяє «return from loan» як окрему категорію трансферної операції у своїй міжнародній статистиці.
Після цього можливі кілька сценаріїв:
- футболіст залишається в першій команді;
- його знову віддають в оренду в межах правил;
- клуб продає гравця;
- контракт продовжують;
- сторони домовляються про дострокове припинення контракту;
- новий клуб починає переговори про повноцінний трансфер.
Саме тому успішна оренда може бути вигідною обом сторонам навіть без попередньо погодженого викупу.
Клуб-власник отримує назад футболіста з матчевою практикою. Новий клуб користується його послугами протягом потрібного періоду. Гравець отримує шанс регулярно виходити на поле. А остаточне рішення щодо майбутнього переноситься на наступне трансферне вікно.
Що потрібно запам’ятати про оренду гравців
Оренда — це насамперед інструмент управління складом, контрактами та ризиками.
Клуб-власник використовує її, щоб розвивати молодих футболістів, скорочувати зарплатні витрати або відновлювати вартість гравця. Клуб-одержувач — щоб посилити команду без негайної повної купівлі.
А відповідь на питання про зарплату завжди потрібно шукати в конкретній структурі угоди.
Найважливіші правила:
- гравець переходить тимчасово;
- умови міжнародної оренди фіксуються письмово;
- фінансові параметри є частиною домовленості;
- зарплату може оплачувати одна сторона або фактично ділити дві;
- орендна плата та зарплата — різні витрати;
- опція викупу не дорівнює обов’язку викупу;
- безумовний обов’язок викупу суттєво змінює економічний характер операції;
- FIFA обмежує кількість певних міжнародних оренд;
- UEFA встановлює окремі правила їх фінансового обліку.
Саме тому дві новини з однаковим формулюванням «футболіст перейшов в оренду на сезон» можуть означати для клубів абсолютно різні фінансові зобов’язання.
Питання та відповіді
Хто платить зарплату футболісту, якого віддали в оренду?
Це визначається умовами конкретної домовленості. Зарплату може повністю покривати клуб, який бере футболіста, клуб-власник або обидві сторони у погодженій пропорції. У деяких системах можливе й відшкодування зарплатних витрат між клубами.
Чи отримує клуб гроші за оренду футболіста?
Не обов’язково. Оренда може бути платною або без окремого орендного внеску. Навіть безкоштовна оренда може передбачати оплату зарплати та бонусів новим клубом.
Чи можна після оренди купити футболіста?
Так, якщо сторони домовляться. Опція викупу може бути закладена від початку, але повноцінний трансфер можливий і після окремих переговорів.
Що означає оренда з правом викупу?
Новий клуб отримує можливість придбати футболіста за визначених умов, але зазвичай не зобов’язаний це робити. Це відрізняє опцію від обов’язку викупу.
Навіщо сильному клубу платити зарплату футболісту, який грає за іншу команду?
Тому що часткова виплата може бути дешевшою за утримання гравця без ігрової практики. Одночасно футболіст отримує матчі, що може допомогти зберегти або підвищити його трансферну привабливість.
Чи може клуб віддати в оренду необмежену кількість футболістів?
Для міжнародних переходів — ні. FIFA встановила обмеження для певних категорій професіоналів, хоча молоді гравці віком до 21 року та клубні вихованці мають передбачені винятки.
Читайте також: Свечи зажигания: стабильная работа бензинового двигателя
