Почесна відзнака «Громада-рятівник» отримала затверджені правила присвоєння, офіційний дизайн статуетки, пам’ятної плакетки та футляра після підписання президентом України Володимиром Зеленським указу №491/2026 від 11 червня 2026 року. Відзначатимуть не окремих волонтерів, посадовців або благодійні організації, а територіальні громади, жителі яких масово допомагають прифронтовим населеним пунктам і Силам оборони, беруть участь у зміцненні обороноздатності та здійснюють іншу вагому підтримку держави під час війни. Подання президентові зможуть вносити Кабінет Міністрів, обласні державні або військові адміністрації, а також Київська міська державна чи військова адміністрація. Остаточне рішення оформлюватиметься окремим президентським указом, а повторне присвоєння відзнаки одній громаді не передбачене. Новий документ також установлює точні розміри нагороди, спосіб її вручення та перелік інформації, яку мають містити подання, як повідомляє редакція intvua.com.
Водночас юридично правильно говорити не про заснування відзнаки в червні 2026 року, а про завершення формування механізму її застосування. Саму почесну відзнаку президент установив ще указом №920/2025 від 7 грудня 2025 року, доручивши уряду підготувати положення та проєкти зовнішнього вигляду. Указ від 11 червня 2026 року затвердив ці матеріали й визначив, як саме громади можуть бути представлені до відзначення, хто прийматиме рішення та що вручатимуть нагородженій громаді. Документ набрав чинності з дня опублікування, тому нормативна основа для присвоєння відзнаки вже діє. Водночас у самому указі №491/2026 не названо перших громад-нагороджених і не встановлено конкретної дати першої церемонії.
Що саме передбачає указ про відзнаку «Громада-рятівник»
Указ №491/2026 затверджує чотири окремі складові: положення про почесну відзнаку, малюнок статуетки, малюнок пам’ятної плакетки та малюнок футляра. Кабінет Міністрів і Державне управління справами повинні забезпечити їх виготовлення, а також у встановленому порядку розв’язати питання фінансування. Це означає, що документ регулює не лише символічну частину, а й практичну організацію виробництва та вручення. Разом із тим указ не визначає загальної кількості майбутніх нагород, річних квот або граничного строку для подання кандидатур. Не встановлено також періодичності вручення — наприклад, щороку до певної державної дати. Кожне присвоєння має відбуватися на підставі окремого указу президента.
Офіційна мета відзнаки сформульована через три поняття: мужність, милосердя і солідарність. Ідеться про дії жителів територіальних громад під час захисту незалежності та суверенітету України від російської збройної агресії. У центрі механізму перебуває не формальний статус населеного пункту й не його віддаленість від фронту, а задокументований внесок мешканців у допомогу іншим громадам і державі. Саме тому потенційним отримувачем може бути не лише прифронтова, деокупована або постраждала від обстрілів громада. Положення дає змогу представляти до відзнаки й відносно тилові громади, якщо їхні жителі масово та вагомо підтримували прифронтові території, військових, евакуйованих людей або оборонні заходи.
Важлива юридична деталь полягає в тому, що «Громада-рятівник» є саме почесною відзнакою територіальної громади. Указ не зараховує її до персональних нагород і не встановлює індивідуальних посвідчень для кожного жителя. Статуетка та плакетка вручаються громаді як колективному суб’єкту, а на зворотному боці підставки зазначається її повна назва. Це дає змогу офіційно закріпити внесок великої кількості людей — волонтерів, працівників комунальних служб, медиків, освітян, підприємців, водіїв, енергетиків, місцевих посадовців та інших мешканців, які брали участь у спільній роботі.
Чому відзнаку встановлювали у два етапи
Перший етап розпочався 7 грудня 2025 року, коли указом №920/2025 президент установив саму відзнаку та окреслив її призначення. Тоді Кабінет Міністрів отримав завдання протягом тижня розробити положення, малюнок статуетки, пам’ятної плакетки та футляра. У цьому документі вже були визначені головні напрями діяльності, за які громади могли претендувати на відзначення: гуманітарна допомога, підтримка Сил оборони, посилення обороноздатності та інший вагомий внесок у захист держави. Проте без затвердженого положення не було повністю врегульовано процедуру подання, вручення й оформлення нагороди.
Другий етап завершився 11 червня 2026 року. Новий указ затвердив положення та всі елементи зовнішнього вигляду, визначив суб’єктів подання й закріпив за Кабінетом Міністрів та Державним управлінням справами обов’язок організувати виготовлення. Відтоді для фактичного присвоєння відзнаки потрібні подання уповноважених органів, розгляд матеріалів і окреме рішення президента. Таким чином, червневий указ не дублює грудневий, а переводить політичне рішення про заснування відзнаки в процедурну площину.
Документ не запроваджує автоматичного механізму, за яким усі громади з певними показниками одразу отримують статус. Навіть відповідність загальним критеріям не означає автоматичного присвоєння, оскільки рішення залишається індивідуальним і оформлюється президентським указом. Не передбачено й відкритого рейтингу, конкурсної комісії або системи балів. Тому якість подання, повнота підтверджених фактів і здатність показати масштаб участі мешканців матимуть практичне значення під час розгляду кандидатури.
Хто може отримати відзнаку і яку допомогу враховуватимуть
Претендувати на почесну відзнаку можуть територіальні громади України, жителі яких виявили мужність, милосердя та солідарність у захисті держави. Указ не обмежує коло кандидатів певними областями, чисельністю населення, типом громади або статусом її адміністративного центру. Міська, селищна чи сільська громада може бути представлена до відзначення на однакових правових підставах. Визначальним є не розмір місцевого бюджету, а характер, масовість і значущість допомоги. Так само документ не вимагає, щоб громада безпосередньо межувала із зоною бойових дій. Її внесок може полягати у прийманні евакуйованих людей, забезпеченні житлом, підтримці релокованих підприємств, ремонті інфраструктури або постачанні необхідного фронту.
В офіційному положенні використано формулювання «жителі яких масово надають» допомогу. Конкретного числового порога масовості — кількості волонтерів, частки населення, обсягу вантажів або суми зібраних коштів — документ не встановлює. Отже, під час підготовки матеріалів уповноваженим органам доведеться показувати масштаб через сукупність підтверджених показників. Такими показниками можуть бути тривалість програм допомоги, кількість залучених мешканців, обсяги гуманітарних вантажів, число прийнятих переселенців, передані транспортні засоби, реалізовані відновлювальні проєкти або підтримані військові підрозділи. Водночас це аналітичний перелік можливих доказів, а не затверджена указом обов’язкова форма звітності.
Положення охоплює чотири основні напрями діяльності, які можуть стати підставою для подання:
- Масова гуманітарна та інша допомога прифронтовим громадам. Це може включати передання продуктів, медикаментів, генераторів, будівельних матеріалів, техніки, засобів обігріву та іншого майна, необхідного населеним пунктам, які перебувають під загрозою бойових дій або регулярно зазнають обстрілів.
- Допомога Силам оборони України. До цього напряму належить системна підтримка військових підрозділів, закупівля обладнання, транспортних засобів, засобів зв’язку, інженерного майна, медичних комплектів та іншого забезпечення в межах законодавства.
- Участь у посиленні обороноздатності держави. Формулювання охоплює ширше коло дій, ніж пряме передання допомоги військовим. Це можуть бути роботи з облаштування оборонних рубежів, підтримка критичної інфраструктури, ремонт техніки, підготовка укриттів або забезпечення безперервної роботи важливих підприємств.
- Інша вагома підтримка захисту незалежності й суверенітету України. Цей пункт дозволяє враховувати діяльність, яку неможливо повністю охопити попередніми категоріями, але її значення має бути обґрунтованим і підтвердженим.
До гуманітарного напряму належить не лише відправлення вантажів. На офіційному сайті президента під час заснування відзнаки окремо згадували громади, які приймають людей після евакуації, створюють умови для проживання та інтеграції, допомагають із працевлаштуванням, відновлюють електропостачання й пошкоджені об’єкти, а також приймають релоковані підприємства. Отже, оцінювати можуть довготривалий інфраструктурний і соціальний внесок, а не тільки разові благодійні акції.
Що вважатимуть прифронтовою територією
Для застосування положення поняття прифронтових територій пов’язане з офіційним переліком територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані Російською Федерацією. Нині базовим документом є наказ Міністерства розвитку громад та територій №376 від 28 лютого 2025 року, до якого регулярно вносять зміни. У переліку розрізняються території можливих бойових дій, території активних бойових дій і тимчасово окуповані території. Саме офіційний статус території, а не побутове сприйняття відстані до фронту, має юридичне значення.
Це важливо для громад, які готуватимуть матеріали про надану допомогу. У поданні доцільно буде чітко зазначати, яким саме населеним пунктам або територіальним громадам передавалася підтримка, у який період вони перебували в офіційному переліку та який статус мали. Якщо допомогу спрямовували кільком громадам, логічним буде окремий опис за кожним напрямом. Такі відомості дозволяють пов’язати фактичну діяльність із критеріями президентського положення, а не обмежуватися загальними формулюваннями про волонтерську роботу.
Допомога тимчасово окупованим громадам може мати інший характер, оскільки їхні органи влади, установи й частина мешканців часто працюють у релокації. Це може бути підтримка евакуйованих жителів, розміщення переміщених органів місцевого самоврядування, забезпечення освітнього процесу, допомога комунальним підприємствам або збереження зв’язку з людьми в окупації. Проте указ не деталізує окремі критерії для окупованих громад. Кожний такий випадок потребуватиме опису конкретних дій і результатів.
Хто подаватиме громади на нагороду і як ухвалюватимуть рішення
Положення визначає закритий перелік органів, які можуть внести президентові подання про присвоєння відзнаки. До нього входять Кабінет Міністрів України, обласні державні адміністрації, обласні військові адміністрації в разі їх утворення, а також Київська міська державна або військова адміністрація. Міська, селищна чи сільська рада безпосередньо не названа суб’єктом подання. Громадські організації, волонтерські фонди, підприємства та окремі громадяни також не можуть самостійно внести президентові офіційне подання в межах цієї процедури. Водночас вони можуть збирати документи, надавати підтвердження та звертатися до уповноважених адміністрацій із пропозицією розглянути внесок громади. Остаточне присвоєння відбуватиметься виключно президентським указом.
У положенні прямо сказано, що подання має містити інформацію про діяльність жителів громади. Окремої уніфікованої форми, переліку додатків або мінімальної кількості підтверджувальних документів указ не затверджує. Немає і визначеного строку, протягом якого президент має розглянути внесене подання. Також документ не пояснює, чи проходитимуть матеріали попередню перевірку в спеціальній комісії або структурному підрозділі Офісу президента. Ці процедурні питання можуть уточнюватися внутрішніми документами уповноважених органів або практикою перших присвоєнь.
| Учасник процедури | Офіційна роль | Що важливо врахувати |
|---|---|---|
| Кабінет Міністрів України | Може внести подання президентові | Указ не встановлює квоти чи окремих строків для урядових подань |
| Обласна державна або військова адміністрація | Може представляти громади до відзначення | Саме на регіональному рівні можуть збирати та перевіряти матеріали про діяльність громади |
| Київська міська державна або військова адміністрація | Має право внести подання | Порядок підготовки матеріалів окремо в указі не деталізований |
| Президент України | Приймає остаточне рішення | Присвоєння оформлюється окремим указом |
| Кабінет Міністрів і Державне управління справами | Організовують виготовлення нагород | Фінансування має бути вирішене в установленому порядку |
Для громади практично важливим стане створення цілісного документального досьє. Воно може містити рішення місцевої ради, звіти про виконання програм, акти приймання-передачі майна, листи від військових частин і громад-отримувачів, відомості про евакуацію та розміщення людей, дані про роботу гуманітарних штабів і результати відновлення інфраструктури. Корисними можуть бути фото- й відеоматеріали, публічні звіти, повідомлення органів влади та дані про обсяги місцевого фінансування. Однак жоден із цих документів сам по собі не гарантує присвоєння відзнаки.
Принципове значення має колективний характер діяльності. Якщо допомогу надавала одна благодійна організація, але вона не була пов’язана з широкою участю жителів або інституцій громади, обґрунтувати критерій масовості може бути складніше. Натомість спільна робота органів місцевого самоврядування, волонтерів, підприємств, комунальних установ, освітніх закладів і мешканців показує, що йдеться саме про внесок громади. Підтверджувати варто не лише обсяг ресурсів, а й сталість роботи, охоплення та практичний результат.
Після позитивного рішення повторно присвоїти ту саму відзнаку одній громаді не можна. Навіть якщо її жителі надалі реалізують нові масштабні програми, чинне положення не передбачає другого нагородження. На статуетці зазначатимуть індивідуальний номер і рік присвоєння, що дозволить вести офіційний облік відзнак. Водночас указ не встановлює максимального числа громад, які можуть бути нагороджені протягом одного року.
Як виглядатиме статуетка «Громада-рятівник»
Головним матеріальним символом відзнаки стане статуетка зі сплавів міді, вкрита ювелірним лаком. Вона зображує дві руки, які тримають стилізоване серце, а вся композиція розташована на циліндричній підставці. На лицьовому боці підставки міститимуться напис «ГРОМАДА-РЯТІВНИК» і Знак Княжої Держави Володимира Великого. На зворотному боці зазначатимуть повну назву нагородженої територіальної громади, номер відзнаки та рік присвоєння. Написи й державний знак будуть вдавленими. Нижню частину підставки оперізуватимуть дві рівні горизонтальні смужки із синьою та жовтою емаллю.
Висота статуетки становитиме 245 міліметрів, ширина — 95 міліметрів. Циліндрична підставка матиме діаметр 100 міліметрів і висоту 35 міліметрів. Вибрана композиція візуально поєднує допомогу, захист і людську солідарність: руки символізують підтримку, а серце — милосердя та відповідальність за інших. При цьому офіційний опис не містить довільних декоративних елементів, які могли б змінюватися залежно від громади. Персоналізація відбуватиметься через назву громади, номер і рік нагородження.
Разом зі статуеткою громаді вручатимуть пам’ятну плакетку. Її основа матиме форму горизонтального прямокутника та виготовлятиметься з ламінованого композитного матеріалу. На основу кріпитиметься прямокутна пластина з білого металу. У правій половині розміщуватиметься розгорнутий сувій із текстом указу президента про присвоєння відзнаки, а в лівій — картуш із гербом населеного пункту, який є адміністративним центром громади. Нижче синіми літерами зазначатиметься назва громади та слова «ГРОМАДА-РЯТІВНИК».
По краю металевої пластини проходитиме орнамент із лаврового листя золотавого кольору. Розмір плакетки становитиме 220 на 300 міліметрів. Завдяки нанесеному тексту президентського указу вона виконуватиме не лише декоративну, а й документальну функцію. На відміну від статуетки, плакетка міститиме герб адміністративного центру, що забезпечить візуальну прив’язку до конкретної території.
Футляр складатиметься з основи та кришки, яка відкривається догори. Обидві частини вкриватимуть темно-синім оксамитом. На зовнішній поверхні кришки по центру буде Знак Княжої Держави Володимира Великого, нанесений тисненням золотистою фольгою. Указ не передбачає нанесення на футляр назви громади або року нагородження. Основна персоналізована інформація розміщуватиметься безпосередньо на статуетці та плакетці.
Вручати відзнаку має президент України або інша посадова особа за його дорученням. Перед церемонією оголошуватиметься указ про присвоєння. Положення окремо вимагає враховувати безпекові умови для збереження життя і здоров’я учасників. Така норма важлива, оскільки нагороджені громади або їхні представники можуть перебувати поблизу територій бойових дій, а проведення відкритих масових заходів у воєнний час створює додаткові ризики.
Яке практичне значення матиме відзнака для громади
«Громада-рятівник» є формою офіційного державного визнання, але указ не встановлює автоматичних фінансових виплат, субвенцій, податкових пільг або переваг у державних програмах. У документі також немає норми про обов’язкове додаткове фінансування нагороджених громад. Тому не слід ототожнювати почесну відзнаку з бюджетною програмою підтримки. Її прямим результатом є присвоєння статусу, вручення статуетки та плакетки, а також закріплення рішення президентським указом. Будь-які матеріальні заходи для конкретної громади потребуватимуть окремих рішень уряду, парламенту, місцевих органів або донорських установ. На момент затвердження положення таких переваг у ньому не передбачено.
Водночас офіційний статус може мати комунікаційне й історичне значення. Громада отримує державне підтвердження того, що допомога її жителів була не епізодичною, а вагомою для захисту країни. Інформація про волонтерські штаби, приймання евакуйованих людей, підтримку військових, релокованого бізнесу та відновлення інфраструктури може бути систематизована й збережена в місцевих архівах. Це важливо для майбутнього документування ролі місцевого самоврядування та цивільного населення у воєнний період.
Офіційне визнання також може використовуватися під час міжмуніципального та міжнародного партнерства, однак лише як репутаційний факт. Воно не замінює конкурсних процедур, фінансових обґрунтувань або вимог міжнародних донорів. Громада може посилатися на указ у презентаційних матеріалах, історичних довідках, музейних експозиціях та публічних звітах. Проте заявляти про гарантоване отримання коштів або державних преференцій на підставі самої відзнаки було б юридично некоректно.
У ширшому контексті нова відзнака фіксує зміну ролі українських громад під час війни. Органи місцевого самоврядування та мешканці займаються не лише звичайними комунальними послугами, а й евакуацією, розміщенням людей, підтримкою критичної інфраструктури, релокацією підприємств і допомогою військовим. Чіткість критеріїв особливо важлива для територій, які працюють у різних безпекових умовах.
«Чим раніше ми домовимося про правила і моделі управління для різних територій, тим простіше буде потім» (Олексій Орловський, директор програми «Демократія та належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження», портал «Децентралізація», 20 травня 2026 року).
Ця позиція стосувалася майбутнього врядування прифронтових, деокупованих і тимчасово окупованих територій, а не безпосередньо нагороди. Однак вона пояснює, чому для державних механізмів визнання важливі заздалегідь визначені суб’єкти подання, офіційний перелік територій і зрозумілий порядок ухвалення рішення. У положенні про «Громаду-рятівника» базова процедура вже встановлена, хоча частина практичних деталей стане зрозумілою після перших подань і присвоєнь.
Чим «Громада-рятівник» відрізняється від відзнаки «Місто-герой України»
Обидві відзнаки стосуються колективного внеску мешканців, але мають різні критерії та коло потенційних отримувачів. «Місто-герой України» встановлено для відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян під час захисту своїх міст. «Громада-рятівник» спрямована передусім на визнання допомоги іншим територіям, Силам оборони та загального внеску в обороноздатність. Перша відзнака присвоюється містам, друга — територіальним громадам, до складу яких можуть входити місто, селища та села. Тому поняття «місто» і «територіальна громада» в цих документах не є взаємозамінними. Різняться також дизайн нагород, порядок оформлення та зміст офіційних положень.
Указом №111/2022 від 6 березня 2022 року відзнаку «Місто-герой України» отримали Волноваха, Гостомель, Маріуполь, Харків, Херсон і Чернігів. Указом №164/2022 від 24 березня до них додали Бучу, Ірпінь, Миколаїв та Охтирку. Таким чином, упродовж березня 2022 року відзнаку присвоїли десятьом містам. У вересні 2025 року перелік було розширено ще одним президентським указом.
Для «Міста-героя України» визначальним є безпосередній захист міста, масовий героїзм і стійкість його жителів. Для «Громади-рятівника» ключовою може бути робота в тилу: приймання людей, відновлення пошкоджених мереж, передання техніки, допомога фронту, розміщення підприємств або підтримка громад, які не можуть самостійно забезпечити базові потреби через бойові дії. Відповідно, одна й та сама територія теоретично може відповідати різним критеріям, але рішення щодо кожної відзнаки ухвалюється окремо. Указ №491/2026 не містить заборони на присвоєння «Громади-рятівника» громаді, адміністративний центр якої вже має статус міста-героя.
Ще одна відмінність полягає в акценті на міжмуніципальній солідарності. Нова відзнака визнає, що стійкість прифронтових територій часто залежить від ресурсів, фахівців і людей з інших регіонів. Комунальні бригади можуть виїжджати на відновлення мереж, лікарні — приймати поранених та евакуйованих, школи — інтегрувати дітей-переселенців, а місцевий бізнес — створювати робочі місця для релокованих працівників. Саме такий колективний внесок може стати основою майбутніх подань.
Питання та відповіді про відзнаку «Громада-рятівник»
Коли офіційно встановили відзнаку «Громада-рятівник»?
Саму почесну відзнаку президент установив 7 грудня 2025 року указом №920/2025. Положення, зовнішній вигляд статуетки, пам’ятної плакетки та футляра затверджено 11 червня 2026 року указом №491/2026. Тому в грудні було прийняте рішення про заснування, а в червні — врегульовано процедуру практичного застосування. Обидва укази набрали чинності з дня їх опублікування.
Чи може громада самостійно подати заявку президентові?
Прямої процедури самовисування громади положення не передбачає. Офіційні подання можуть вносити Кабінет Міністрів, обласні державні або військові адміністрації та Київська міська державна чи військова адміністрація. Місцева рада, волонтери та громадські організації можуть підготувати документи й звернутися до уповноваженого органу. Однак остаточне подання має надійти від одного із суб’єктів, прямо визначених указом.
Чи передбачає нагорода гроші або пільги?
Ні, в указі №491/2026 не передбачені автоматичні виплати, пільги, субвенції або бюджетні преференції. Громада отримує статуетку у футлярі, пам’ятну плакетку та офіційно закріплений президентським указом статус. Фінансові програми підтримки громад регулюються іншими рішеннями. Наявність відзнаки сама по собі не створює права на додаткове фінансування.
Чи обов’язково громаді перебувати біля фронту?
Ні. Нагородженою може бути громада з будь-якого регіону України, якщо її жителі масово допомагали прифронтовим територіям, Силам оборони або зміцненню обороноздатності. Тилове розташування не є перешкодою. Навпаки, відзнака значною мірою орієнтована на громади, які використовували власні ресурси для підтримки територій у складніших безпекових умовах.
Хто вручатиме відзнаку?
Вручення здійснюватиме президент України або інша посадова особа за його дорученням. Перед церемонією мають оголосити указ про присвоєння. Під час організації заходу необхідно враховувати вимоги безпеки. Конкретне місце вручення у положенні не визначене.
Чи можна отримати «Громаду-рятівника» повторно?
Ні. Положення прямо забороняє повторне присвоєння почесної відзнаки одній і тій самій територіальній громаді. На зворотному боці статуетки зазначатимуть назву громади, номер нагороди та рік присвоєння. Навіть подальша масштабна допомога не створює підстав для другого нагородження цією самою відзнакою.
Про це та іншу корисну інформацію, читайте на нашому сайті, а також рекомендуємо до прочитання: Uklon Store запрацював у Києві: що можна купити та як оформити доставку
