Діти вже у трирічному віці можуть виявляти поведінку, яка згодом підвищує ймовірність розвитку психопатії. Про це заявила професорка Ессі Відінг, яка досліджувала вплив генів і середовища на формування особистісних розладів.
Про це повідомило видання Daily Mail.
Психопатія — це стан, коли людині бракує емпатії, вона діє егоїстично і може поводитися шкідливо чи навіть злочинно. Дослідниця підкреслює, що наявність тривожних рис у дитинстві не означає, що людина обов’язково стане психопатом, проте вони свідчать про підвищений ризик порівняно з іншими дітьми.
Команда Відінг спостерігала за дітьми, зокрема за близнюками, аналізуючи їхню реакцію на емоції інших, вміння впоратися з розчаруванням, а також вивчаючи активність мозку та фізіологічні показники, наприклад, частоту серцевих скорочень.
Як результат, науковці виділили три ключові ознаки, які можуть сигналізувати про потенційний розвиток психопатії:
Відсутність емоційної реакції на біль чи страждання інших — діти залишалися байдужими, навіть якщо завдали шкоди й бачили сльози.
Труднощі з пов’язуванням власних дій із наслідками — вони не вчилися на покараннях і продовжували чинити шкоду.
Байдужість до того, щоб приносити радість іншим — на відміну від більшості дітей, яким подобається тішити батьків чи друзів, ці діти зосереджувалися лише на власних бажаннях.
Дослідження також показало, що генетика відіграє значну роль: ідентичні близнюки мали більшу схожість у таких рисах, ніж різнояйцеві. У дітей із подібними проявами спостерігалися відмінності й в роботі мозку, зокрема в ділянках, які відповідають за обробку емоцій.
Попри це Відінг наголошує:
Ніхто не народжується психопатом, і гени не є шаблоном, але є люди, чий генетичний склад означає, що вони мають вищий ризик, ніж інші.
Важливим чинником залишається виховання. Дослідження підтвердило, що тепле й любляче середовище, позитивне підкріплення від дорослих і терапія допомагають зменшити ризик формування психопатичних рис.
По материалам: Подробности
