Майстриня зі Стрия Людмила Гарко представила українське соломоплетіння на 27-му Міжнародному фестивалі культури та мистецтв у Стамбулі, де українська делегація складалася із шести майстринь із різних регіонів країни, повідомляє редакція сайту INTVua.com. На фестивалі, де були представлені учасники більш ніж із 60 країн, Гарко показувала традиційні та авторські роботи із соломи: дідухи, павуків, ляльок, сумочки, віночки, капелюшки, іграшки та декоративні панно.
Майстриня пояснила, що перед поїздкою насамперед думала про те, як представити Україну через традиційне ремесло. Окремий акцент вона зробила на солом’яних ляльках, оскільки саме техніка їхнього виготовлення давала можливість показати характерні особливості українського соломоплетіння.
«Я в першу чергу думала, як би це якнайкраще представити нашу Україну», — розповіла Людмила Гарко в ефірі «Вечірнього району».
Шість майстринь представляли різні регіони України
Українська делегація на міжнародному фестивалі складалася із шести учасниць. За сприяння Музею Івана Гончара вони представили різні напрями традиційного декоративно-ужиткового мистецтва.
Серед представлених напрямів були:
- соломоплетіння та вироби із соломи;
- вишиті рушники;
- витинанки й бісерні роботи;
- текстильні ляльки.
Представниця Черкащини привезла вишиті рушники. Майстрині з Полтавщини — мама та донька — представляли витинанки й вироби з бісеру. Учасниця з Тернопільщини презентувала текстильні ляльки та кілька виробів із соломи. Гарко показувала роботи, створені у техніці соломоплетіння.
За словами майстрині, українській делегації надали великий павільйон, у якому роботи з різних регіонів розмістили разом.
Особливий інтерес у відвідувачів викликали солом’яні ляльки. Гарко зазначила, що ляльки виготовляють у різних країнах, але під час фестивалю вона прагнула показати саме їхнє виконання із соломи.
«Десь було так поставлено за мету взяти якнайбільше лялечки, бо лялечки, мабуть, у круглому світі виготовляються, але саме представити їх у соломоплетінні — це було би цікаво», — сказала майстриня.
Обмін техніками з майстрами інших країн
Фестиваль став майданчиком не лише для демонстрації готових виробів. Учасники різних країн обмінювалися прийомами роботи та показували одне одному особливості своїх технік.
Гарко розповіла про зустріч із представницею Угорщини, яка також працює із соломою. Її зацікавив український солом’яний ангелик, зокрема спосіб формування крильця. У відповідь угорська майстриня показала власний спосіб виготовлення квітки-трояндочки.
Майстрині працювали з одним матеріалом, але використовували різні прийоми його обробки та плетіння.
Українська делегація також спілкувалася з представницями Уганди. Українки подарували їм невеликі солом’яні ангелики, а у відповідь отримали сувеніри.
За словами Гарко, представниці Уганди прикріпили подарованих ангеликів біля серця. Вона характеризувала спілкування між учасниками як відкрите та дружнє.
Як Людмила Гарко почала працювати із соломою
Соломоплетінням майстриня займається ще з періоду навчання у педагогічному училищі на художньому профілі. Згодом вона працювала в художньому училищі та викладала цей вид ремесла.
Протягом років Гарко працювала і з іншими напрямами декоративно-ужиткового мистецтва. Серед них — вишивка, лозоплетіння, робота зі шкірою та живопис. Проте основним матеріалом для неї залишилася солома.
«Я десь прикипіла, знаєте, до того золотого матеріалу, сонячного, природного нашого, і вирішила десь поруч з ним іти», — розповіла Людмила Гарко.
Майстриня наголошує на постійній практиці. За її словами, тривала перерва у роботі ускладнює повернення до ремесла, тому важливо регулярно продовжувати працювати.
Від задуму до готової солом’яної роботи
Серед виробів Гарко є образи козака, українки із синьо-жовтими стрічками, дівчини з лавандовою спідничкою та львівської паняночки.
Спочатку, за словами майстрині, виникає образ, після чого вона добирає матеріали й спосіб виконання.
В одній із робіт — «квітковій леді» — використані кукурудзяний матеріал, солома та лаванда. Інша лялька виконана як українка з віночком, вишиванкою та синьо-жовтими стрічками.
Солому для виробів жнуть вручну
Процес створення таких робіт починається задовго до безпосереднього плетіння.
Гарко розповіла, що восени домовляється з фермерами про засівання поля, а влітку збирає необхідний матеріал. Солому потрібно жати вручну серпом у суху сонячну погоду, оскільки вона не повинна бути погнутою або пошкодженою.
Далі підготовка передбачає кілька етапів:
- сушіння та підв’язування зібраної соломи;
- сортування кожної соломини за товщиною та призначенням;
- замочування матеріалу й підготовку окремих елементів для майбутнього виробу.
Лише після цього починається складання самої роботи.
За словами майстрині, значна частина часу припадає саме на заготівлю, сортування та підготовку матеріалу, а не лише на фінальне плетіння.
Гарко зазначала, що цього року збирати матеріал було особливо складно через спекотну погоду.
Дідухи та павуки замовляють і під час війни
Окремою темою для майстрині залишається передача ремесла молодшим поколінням. Вона працює з молоддю і цього року випустила курс за професією «живописець». Серед студентських робіт була й аплікація із соломи.
Гарко також говорить про бажання мати власний простір, де можна було б навчати дітей і передавати їм техніку соломоплетіння.
Після початку повномасштабної війни майстриня, за її словами, замислювалася, чи залишатиметься попит на традиційні дідухи та солом’яні павуки. Однак люди продовжили цікавитися такими виробами та замовляти їх.
Найбільше традиційних робіт замовляють перед Різдвом. Серед них:
- дідухи;
- солом’яні павуки;
- ангелики та невеликі ялинкові прикраси.
Минулого року Гарко виконала велику партію дідухів, які відправили за кордон. Кошти від аукціону передали на підтримку українських військових.
Водночас під час транспортування виробів за межі України виникають практичні обмеження, зокрема щодо перевезення окремих сухоцвітів.
Хода з українським прапором у Стамбулі
Одним із найбільш емоційних епізодів фестивалю для Гарко стала хода узбережжям. Представники кожної країни йшли зі своєю табличкою та державним прапором.
Коли проходила українська делегація, люди вздовж маршруту реагували на український прапор, показували знаки підтримки та зверталися до учасниць.
«Хтось показував сердечко, хтось казав: “Слава Україні, я люблю Україну”. Ми йшли, плакали. Це направду. Що світ все одно нас підтримує, це дає наснагу творити, прославляти нашу Україну», — згадувала Людмила Гарко.
Після фестивалю майстриня повернулася до України з іменною відзнакою учасниці.
Для Гарко продовження ремесла пов’язане не лише зі створенням нових виробів, а й із навчанням дітей та представленням української традиції за кордоном. Підсумовуючи поїздку до Стамбула, вона сказала:
«Так добре, як дома не буде ніде».
Офіційну участь шести українських майстринь у 27-му Міжнародному фестивалі культури та мистецтв підтверджував Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара».
Читайте також: НМТ можуть дозволити перескладати: Зеленський назвав зміни для вступників на наступний рік
