EU4Culture II стала ключовою темою зустрічі заступниць Міністра культури України Анастасії Бондар і Тетяни Філевської з представниками Представництва Європейського Союзу в Україні, повідомляє редакція сайту INTVua.com з посиланням на інформацію Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, а також відкриті дані Європейської комісії та Goethe-Institut. Сторони обговорили запуск програми EU4Culture II «Сталі креативні екосистеми», її роль у відновленні громад, розвитку культурної спадщини, креативного підприємництва та майбутніх регіональних платформ в Україні.
У зустрічі з боку ЄС брали участь керівник відділу верховенства права Асьєр Сантільян Лузуріага, керівниця відділу європейської інтеграції, культури та національних меншин Діана Вольскі та керівниця проєкту ЄС EU4Culture в Україні Дар’я Микалевич. За даними Європейської комісії, друга фаза EU4Culture — Sustainable Creative Ecosystems — була запущена 12 березня 2026 року, а сама програма розрахована на 2025–2029 роки й охоплює країни Східного партнерства.
Що саме обговорили Мінкульт і представники ЄС
Головний акцент зустрічі — не окремі культурні події, а системна роль культури у відновленні України. Йшлося про те, як культурна спадщина, музеї, бібліотеки, будинки культури, театри, локальні традиції та креативні індустрії можуть стати частиною розвитку територій після руйнувань, переміщення людей і економічного виснаження громад.
Анастасія Бондар наголосила на потребі системного підходу до інтеграції культурної спадщини та креативних практик у розвиток територій. У практичному вимірі це означає, що археологічні об’єкти, історична забудова, ремесла, локальні виробництва й традиції можуть працювати не лише як елемент ідентичності, а і як база для туризму, малого бізнесу, культурних маршрутів та нових робочих місць у громадах.
Окремо сторони говорили про культурні інституції. Музей, бібліотека чи будинок культури в цій логіці розглядаються не тільки як місце зберігання фондів або проведення заходів.
Це потенційний простір соціальної взаємодії, навчання, роботи з ветеранами, дітьми, внутрішньо переміщеними особами та локальними підприємцями.
Саме тому в обговоренні прозвучала ідея трансформації таких інституцій у сучасні багатофункціональні культурні центри. Для громад це може означати нову роль старої інфраструктури: не закритий клуб або формальна бібліотека, а публічний простір, де культура поєднується з освітою, підприємництвом, цифровими навичками та локальною економікою.
EU4Culture II: що відомо про програму
EU4Culture II — регіональна програма, яку фінансує Європейський Союз і реалізує Goethe-Institut. Вона спрямована на посилення культурних і креативних секторів у країнах Східного партнерства, серед яких Україна, Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова та білоруське громадянське суспільство.
Goethe-Institut зазначає, що програма має бюджет 10 млн євро та реалізується у 2025–2029 роках.
Офіційна логіка програми — культура як чинник економічного зростання, соціального розвитку та стійкості. Це важливо для України, де культурний сектор після початку повномасштабної війни одночасно виконує кілька функцій: зберігає спадщину, підтримує міжнародну присутність країни, працює з травмою війни, допомагає громадам утримувати зв’язки та створює простір для місцевого розвитку.
Ключові напрями, які були представлені під час зустрічі:
| Напрям | Що це означає для України |
|---|---|
| Культурна спадщина | використання історичних, археологічних і локальних ресурсів у розвитку громад |
| Креативні індустрії | підтримка секторів, які можуть створювати робочі місця та локальну додану вартість |
| Соціальна згуртованість | перетворення культурних інституцій на простори взаємодії для різних груп населення |
| Міжнародна співпраця | обміни, культурні сезони, партнерства з інституціями ЄС |
| Регіональні дорожні карти | планування культурного розвитку на рівні територій, а не лише столиці |
Креативні платформи та «живі лабораторії» мають запрацювати у 2026–2029 роках
Один із головних компонентів EU4Culture II — створення у 2026–2029 роках креативних платформ, або «живих лабораторій». Їхня робота має бути зосереджена на підготовці регіональних дорожніх карт культурного розвитку.
Йдеться не про разові грантові активності, а про майданчики, де представники громад, культурних інституцій, креативного бізнесу, експерти та міжнародні партнери зможуть формувати конкретні сценарії розвитку. У фокусі — аудіовізуальний сектор, цифрові технології, сценічне мистецтво, музика та креативні інновації.
Для регіонів це може мати прикладне значення. Якщо громада має сильну ремісничу традицію, локальний музей, фестиваль, туристичний маршрут або активну молодіжну сцену, дорожня карта може допомогти зібрати ці елементи в економічно зрозумілу модель: від культурного продукту до навчання, подій, малого бізнесу, партнерств і просування за межами регіону.
Представники ЄС під час зустрічі презентували саме такі підходи: культура розглядається як частина сталого розвитку, а не як додаткова гуманітарна сфера після вирішення «основних» питань.
На рівні ЄС програма також пов’язується з підтримкою діалогу, довіри та соціальної згуртованості в регіоні Східного партнерства.
Чому це важливо для громад
Для українських громад тема культурної спадщини та креативних індустрій має не лише символічний вимір. Після руйнувань, релокації бізнесу, втрати населення й перевантаження місцевих бюджетів громадам потрібні інструменти, які можуть поєднувати ідентичність, зайнятість, туризм, освіту та міжнародну підтримку.
У цьому контексті традиційні ремесла, декоративно-ужиткове мистецтво, локальне виробництво й культурні маршрути можуть стати частиною економіки територій. Але для цього потрібна не лише ентузіазм окремих майстрів або директорів установ, а інфраструктура: простори, навчання, партнерства, грантові інструменти, цифрове просування і зрозуміла стратегія розвитку.
Саме на цьому акцентували українські учасниці зустрічі. Культурна спадщина може бути основою для туризму, але без безпеки, сервісу, маршрутизації, промоції та локального бізнесу вона не перетвориться на сталий економічний ресурс. Так само бібліотека або музей можуть бути центром згуртування, але лише за умови оновлення функцій, програм і підходів до роботи з людьми.
Окрема частина розмови стосувалася міжнародних культурних сезонів і програм обміну між Україною та країнами Європейського Союзу. Для українського сектору це важливо з двох причин.
По-перше, міжнародні сезони дозволяють системно представляти українську культуру за кордоном — не через поодинокі події, а через довші програми, які об’єднують виставки, музику, кіно, театр, дискусії, літературу та освітні проєкти. По-друге, програми обміну створюють прямі зв’язки між інституціями, а такі зв’язки часто стають основою для спільних заявок, резиденцій, фестивалів і довгострокових партнерств.
Для України це також елемент культурної дипломатії. Після 2022 року українські митці, куратори, музеї та незалежні організації стали важливою частиною міжнародної розмови про війну, спадщину, стійкість і майбутнє Європи. Підтримка таких контактів через EU4Culture II може дати сектору не лише видимість, а й практичні інструменти співпраці.
Читайте також: Що відомо про відзнаку «Громада-рятівник»: хто отримає і як вона виглядає
Фото: Мінкульт
