Він викладав історію у Вовчанській школі на Харківщині, робив радіопередачі. Та коли прийшла війна, без вагань пристав до війська. Як і багато його учнів. Історія бійця Нацгвардії на позивний "Лектор" і спогади про рідне місто, яке знищили росіяни – у сюжеті.
Нацгвардієць Андрій на позивний "Лектор" понад 20 років свого життя пропрацював учителем історії у Вовчанській гімназії, був директором. Коли 24 лютого 2022 почув перші вибухи, одразу зрозумів: це війна.
Андрій, позивний "Лектор", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
І коли я побачив вранці спалахи з того боку, як почалися обстріли й міста, і тих військових частин, які знаходилися поблизу міста, то зрозумів, що це війна. Для мене іншого шляху не було, я кажу, що я залишаю місто однозначно, бо я прекрасно розумію: воно буде окуповане. І за мною прийдуть.
Спочатку у складі мінометної батареї "Лектор" стояв на обороні Харкова. Далі Запорізька область, Донеччина, Соледар і Бахмут. Найтяжче, каже, переживати втрати. Особливо коли дізнавався про загибель своїх учнів.
Андрій, позивний "Лектор", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Інколи дуже боляче, бо ти їх пам'ятаєш дітьми, а на фото вони вже дорослі. Була у мене мрія, що коли війна закінчиться, і я повернуся у свій Вовчанськ, то іменами моїх учнів, які загинули за Україну, а також всіх наших земляків, будуть названі вулиці міста.
Та від рідного Вовчанська вже нічого не лишилося.
Андрій, позивний "Лектор", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Ви знаєте: досі важко уявити, що це моє місто. Я бачив, і постійно передивляюся фото, відео. Бачив багато зруйнованих міст. Бачив села, стерті вщент на Донбасі. Але ніколи не думав, що я побачу своє місто таким.
А ще говорить "Лектор": велика війна показала, хто є хто.
Андрій, позивний "Лектор", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Багато тих, кого я знав до війни, які били себе в груди й говорили, що вони — патріоти України, коли прийшов ворог, вони стали на його бік, стали колаборантами. Починаючи від голови Вовчанської міськради, його заступників і багатьох-багатьох тих, хто ходили у вишиванках, потім стояли під російськими прапорами й співали гімн росії. Цього, звичайно, ні я, ні мої побратими, ні мої учні, я думаю, ніколи не пробачать.
Андрій зберігає фото своєї школи, якою вона була. І фото аерозйомки, на якому він впізнав руїни рідної будівлі.
Андрій, позивний "Лектор", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Перед війною я займався пішохідним туризмом. І майже все місто своє я обійшов пішки. І пам'ятаю фактично кожну вулицю. І ті прекрасні мальовничі міста нашої Вовчанщини. Вони залишилися в пам'яті й залишаться зі мною назавжди.
Найбільшою підтримкою для захисника нині є його рідні. Попри втому, він налаштований зупиняти ворога і боротися до кінця.
Андрій, позивний "Лектор", військовослужбовець 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Ми ніколи не стояли і не будемо стояти на колінах перед ворогом, будь-яким ворогом.
По материалам: Подробности
