Прямі збитки українського агросектору через російську агресію перевищили $11 млрд, повідомляє редакція сайту INTVua.com, посилаючись на Bloomberg. Йдеться саме про прямі втрати — знищену або пошкоджену техніку, зерносховища, елеватори, логістичну інфраструктуру, а також викрадену чи знищену аграрну продукцію.
За словами Висоцького, реальна ціна війни для українського сільського господарства значно вища, ніж зафіксовані $11 млрд, оскільки ця сума не охоплює всі непрямі втрати. До них належать недоотримані доходи, зірвані інвестиції, проблеми з експортом, скорочення посівних площ, подорожчання логістики та втрата кваліфікованих працівників, які були мобілізовані, виїхали з небезпечних регіонів або втратили роботу через руйнування підприємств.
Найбільша частина прямих втрат пов’язана з фізичним знищенням активів аграрного бізнесу. Щонайменше $6,5 млрд припадає на пошкоджену або знищену сільськогосподарську техніку, руйнування складів, елеваторів, зерносховищ, об’єктів логістики та втрату агропродукції.
Для фермерів це не лише бухгалтерські збитки: без техніки неможливо вчасно провести посівну чи зібрати врожай, без складів — зберегти зерно, без стабільної логістики — продати продукцію на зовнішніх ринках.
Окремий удар припав на портову інфраструктуру Одеської області, яка залишається критично важливою для українського експорту. Саме через порти Великої Одеси проходить основна частина аграрних вантажів, зокрема зерно та соняшникова олія. У другій половині 2025 року та на початку 2026 року Росія різко посилила атаки безпілотниками по портових і аграрних об’єктах, намагаючись бити по українських експортних доходах і логістиці.
«За перші кілька місяців 2026 року порти Великої Одеси зазнали понад 180 ударів — майже стільки ж, скільки за весь попередній рік. У пікові періоди це призводило до зниження експортних потужностей на 20–30%, хоча загалом портова інфраструктура демонструє високу стійкість», — заявив Тарас Висоцький, заступник міністра економіки України, коментуючи масштаби збитків агросектору для Bloomberg.
Ці дані показують, що російські атаки спрямовані не лише на окремі підприємства, а на всю систему виробництва, зберігання та експорту українського продовольства. Ураження портів, елеваторів і зернових терміналів створює ланцюговий ефект: фермер не може швидко вивезти зерно, трейдери стикаються з перебоями поставок, перевізники втрачають маршрути, а держава — валютну виручку.
| Напрям втрат | Що постраждало | Наслідки для агросектору |
|---|---|---|
| Сільгосптехніка | Комбайни, трактори, вантажівки, обладнання | Зрив польових робіт, подорожчання виробництва |
| Інфраструктура | Елеватори, зерносховища, склади, термінали | Втрата можливості зберігати та швидко експортувати врожай |
| Продукція | Зерно, олійні культури, інші аграрні товари | Прямі фінансові втрати для фермерів і компаній |
| Порти Одещини | Причали, термінали, логістичні вузли | Зниження експортних потужностей на 20–30% у пікові періоди |
| Людський капітал | Працівники господарств, логісти, механізатори | Дефіцит кадрів і падіння продуктивності |
Український агросектор і до повномасштабної війни був одним із ключових секторів економіки та експорту. Саме аграрна продукція формувала значну частину валютних надходжень, а зернові поставки з України впливали на продовольчу безпеку в країнах Африки, Близького Сходу, Азії та Європи. Тому руйнування аграрної інфраструктури має не лише внутрішній, а й міжнародний вимір.
Reuters раніше повідомляв, що понад 90% українського аграрного експорту проходить через три порти Одеського вузла. Це означає, що регулярні удари по цій інфраструктурі можуть швидко перерости з проблеми окремих компаній у системний ризик для всього експортного ланцюга.
Якщо термінали не встигають відновлюватися після атак, накопичується продукція, перевантажуються склади, а фермери втрачають оборотні кошти для наступної посівної.
Під ударом опинилися не тільки українські підприємства. За даними галузевих повідомлень, пошкоджень зазнавали й об’єкти міжнародних аграрних компаній, що працюють в Україні. Це посилює інвестиційні ризики: бізнес змушений вкладати кошти не в розвиток, а в ремонт, захист і відновлення зруйнованої інфраструктури.
Україна продовжує документувати збитки, завдані агросектору та іншим галузям економіки після 24 лютого 2022 року. Ця робота потрібна для майбутніх репараційних механізмів, міжнародних позовів і притягнення Росії до фінансової та юридичної відповідальності. За словами українських посадовців, фіксація має охоплювати як втрати бізнесу, так і збитки держави та громадян.
Як Україна фіксує воєнні збитки
Кабінет міністрів України розширював перелік категорій, за якими громадяни, бізнес і держава можуть офіційно фіксувати збитки та втрати, завдані російською агресією. Це включає знищене майно, втрату доходів, пошкодження інфраструктури та інші наслідки війни.
У березні 2026 року на порталі «Дія» також запустили бета-тест подання заяв до міжнародного Реєстру збитків щодо втрати роботи внаслідок війни. Такий механізм є частиною ширшої системи документування шкоди, яку Україна планує використовувати у міжнародних компенсаційних процесах.
Для аграріїв питання компенсацій є особливо важливим, адже багато господарств працюють у прифронтових або деокупованих регіонах, де мінна небезпека, пошкоджені дороги, дефіцит кадрів і знищена техніка залишаються щоденними обмеженнями. Навіть там, де поля можна обробляти, собівартість виробництва зростає через логістику, страхові ризики, нестачу фінансування та необхідність відновлення пошкоджених активів.
Ключовий висновок із заяви Висоцького полягає в тому, що $11 млрд — це не остаточна ціна війни для українського агросектору, а мінімально зафіксований рівень прямих руйнувань. Повна сума втрат буде значно більшою, якщо врахувати недоотриманий прибуток, втрачений експортний потенціал, інвестиційні ризики, зменшення виробничих можливостей і довгострокові наслідки для сільських громад.
Поки російські атаки тривають, українська аграрна система залишається в режимі постійного відновлення. Фермери сіють, збирають урожай і шукають маршрути експорту в умовах війни, але кожен новий удар по портах, елеваторах чи зернових терміналах збільшує не лише суму збитків, а й ризики для продовольчої стабільності за межами України.
Читайте також: Україна та МВФ досягли домовленості щодо першого перегляду EFF і траншу $690 млн
